Тинітус
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Тинітус (лат. tinnitus від tinnīre, що означає «побрязкувати або дзвеніти як дзвіночок») — це дзвін або шум у вухах[1]. Це відчуття може характеризуватися пацієнтами як гул, шипіння, свист, дзвін, шум падаючої води, стрекотіння коників і не пов'язане із зовнішнім акустичним стимулом.
Наукові означення тинітусу[ред. | ред. код]
Означення американського отоларинголога, професора Павла Ястребоффа (Pawel J. Jastreboff), творця широко відомого і найуспішнішого методу лікування тинітусу під назвою Tinnitus retraining therapy (1991):[2]
- слухові відчуття, що є виключно результатом активності нервової системи і не пов'язані з механічними і коливальними процесами в улитці.
Визначення британського отоларинголога Роберта Коулса (R. Coles):)[3]
- відчуття звуку без його очевидного джерела, яке триває більше 5 хвилин і не слідує відразу після впливу інтенсивного шуму.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dictionary of tinnitus - Merriam-Webster Online Dictionary. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2017-10-24.
- ↑ Jastreboff P. (1991). Phantom auditory perception (tinnitus): mechanisms of generation and perception.. National Center for Biotechnology Information.
- ↑ Coles R. (1984). Epidemiology of tinnitus: (1) prevalence. National Center for Biotechnology Information.
Посилання[ред. | ред. код]
- Shemesh Z, Attias J, Ornan M, Shapira N, Shahar A.: Vitamin B12 deficiency in patients with chronic-tinnitus and noise-induced hearing loss. Am J Otolaryngol. 1993 Mar-Apr;14(2):94-9.
- Shemesh Z., Pratt H, Reshef I, Bresloff I, Horowitz G, Polyakov A.: Detailed analysis of auditory brainstem responses in patients with noise-induced tinnitus. Audiology. 1996 Sep-Oct;35(5):259-70.