Тинітус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тинітус (лат. tinnitus від tinnīre, що означає «побрязкувати або дзвеніти як дзвіночок») — дзвін або шум у вухах[1]. Це відчуття може характеризуватися пацієнтами як гул, шипіння, свист, дзвін, шум падаючої води, стрекотіння коників і не пов'язане із зовнішнім акустичним стимулом.

Тинітус (лат. вимовляється як tin-NY-tus або TIN-u-tus) є симптомом того, що щось не так у слуховій системі, в яку входять вухо, слуховий нерв, що з'єднує внутрішнє вухо з головним мозком, та відділи мозку, що обробляють звук. [2]

Дзвін у вухах може бути викликаний низкою причин, у тому числі зламаними або пошкодженими волосковими клітинами в тій частині вуха, яка сприймає звук (равлик); зміни у тому, як кров рухається через прилеглі кровоносні судини (сонна артерія); проблеми із суглобом щелепної кістки (скронево-нижньощелепний суглоб); та проблеми з тим, як мозок обробляє звук.[3]

Дзвін у вухах - це коли чується дзвін чи інші шуми в одному або обох вухах. Шум, який чується при тиннітусі, не викликаний зовнішнім звуком та інші люди зазвичай його не чують. [3]

Дзвін у вухах є поширеною проблемою. Він вражає від 15% до 20% людей і особливо часто зустрічається у людей похилого віку. [3]

Дзвін у вухах зазвичай спричинений основним захворюванням, таким як вікова втрата слуху, травма вуха або проблеми із системою кровообігу. У багатьох людей шум у вухах покращується при лікуванні основної причини або за допомогою інших методів лікування, які зменшують або маскують шум, роблячи шум у вухах менш помітним.[3]

Незважаючи на те, що ми чуємо шум у вухах, його джерело дійсно є у мережах клітин мозку (те, що вчені називають нейронними ланцюгами), які сприймають звуки, які чує наше вухо. А спосіб думати про шум у вухах полягає в тому, що він часто починається у вусі, але воно продовжується в мозку.[2]

Вчені досі не дійшли згоди щодо того, що відбувається в мозку, щоб створити ілюзію звуку, коли його насправді немає. Деякі вважають, що шум у вухах схожий на хронічний больовий синдром, при якому біль зберігається навіть після поранення або коли зламана кістка зажила.[2]

Зазвичай шум у вухах є результатом того, що ваше внутрішнє вухо (равлик) якимось чином пошкоджене. Коли це відбувається, равлик не перестає працювати. Він все ще намагається функціонувати, тому ви можете чути певні звуки. І коли ваше внутрішнє вухо не працює належним чином, воно починає відтворювати звуки замість того, що ви повинні чути природним чином. Це фантомний звук».[4]

Шум у вухах може бути результатом нейронних ланцюгів мозку, які намагаються адаптуватися до втрати сенсорних волоскових клітин, шляхом підвищення чутливості до звуку. Це пояснює, чому деякі люди з шумом у вухах мають підвищену чутливість до гучного шуму.[2]

Симптоми[ред. | ред. код]

Шум у вухах найчастіше описується як дзвін, хоча сторонніх звуків немає, може також викликати інші типи фантомних шумів у вухах, у тому числі: гудіння; ревіння; шипіння, клацання, свист.[3]

У більшості людей з шумом у вухах є суб'єктивний шум у вухах, або шум у вухах, який чуєте лише ви.[3]

Шуми у вухах можуть змінюватись по висоті від низького реву до високого вереску, і ви можете чути його в одному або обох вухах. У деяких випадках звук може бути настільки гучним, що заважає вашій здатності концентруватись або чути зовнішній звук. Дзвін у вухах може бути присутнім весь час, а може приходити та йти.[3]

Пульсуючий шум у вухах - це рідкісний тип шуму у вухах, який звучить як ритмічне пульсування у вусі, зазвичай синхронно у такт з серцебиттям. Лікар може почути це під час огляду, натиснувши стетоскоп до шиї або приклавши крихітний мікрофон всередині слухового проходу. Цей вид шуму у вухах є найчастіше викликані проблемами кровотоку в голові або шиї[2] (об'єктивний шум у вухах).[3]. Пульсуючий шум у вухах також може бути викликаний пухлини головного мозку або аномалії його структури.

Коли необхідно звернутися до лікаря[ред. | ред. код]

Деяких людей дзвін у вухах не дуже непокоїть. Іншим людям шум заважає у повсякденному житті. Записуватись на прийом до лікаря необхідно, якщо з'являється шум у вухах після інфекції верхніх дихальних шляхів, та шум у вухах не проходить протягом тижня, а також звернутися до лікаря необхідно якнайшвидше, якщо відбувається втрата слуху, запаморочення із шумом у вухах, відчувається тривожність або депресія через шум у вухах.[3]

Поширені причини шуму у вухах[ред. | ред. код]

Ряд захворювань може викликати або посилити шум у вухах. У багатьох випадках точну причину не знаходять.

У багатьох людей шум у вухах викликаний однією з таких причин:

  1. Втрата слуху. У внутрішньому вусі (равлику) є тонкі тонкі волоскові клітини, які рухаються, коли вухо отримує звукові хвилі. Цей рух запускає електричні сигнали нервом від вуха до мозку (слуховий нерв). Мозок інтерпретує ці сигнали як звук.[3]
  2. Якщо волоски всередині вашого внутрішнього вуха зігнуті або зламані - це відбувається з віком або коли ви регулярно піддаєтеся впливу гучних звуків - вони можуть "пропускати" випадкові електричні імпульси у ваш мозок, викликаючи шум у вухах.[3]
  3. Вушна інфекція чи закупорка вушного каналу. Слухові проходи можуть бути заблоковані скупченням рідини (вушна інфекція), вушною сіркою, брудом або іншими сторонніми матеріалами. Закупорка може змінити тиск у вусі, викликаючи шум у вухах.[3]
  4. Травми голови чи шиї. Травма голови чи шиї може вплинути на внутрішнє вухо, слухові нерви чи функцію мозку, що пов'язано зі слухом. Такі травми зазвичай викликають шум лише в одному вусі.[3]
  5. Ліки. Ряд ліків може викликати чи посилювати шум у вухах. Як правило, чим вища доза цих ліків, тим сильнішим стає шум у вухах. Часто небажаний шум зникає, коли перестаєте використовувати ці препарати. Ліки, які, як відомо, викликають шум у вухах, включають нестероїдні анти-запальні препарати (НПЗП) та деякі антибіотики, ліки від раку, водні таблетки (діуретики), протималярійні препарати та антидепресанти.[3] Відомо, що понад 200 препаратів викликають шум у вухах, коли людина починає або припиняєте їх приймати.[2]

Інші причини шуму у вухах[ред. | ред. код]

Менш поширені причини шуму у вухах включають інші проблеми зі слухом, хронічні захворювання, а також травми або стани, які впливають на нерви у вусі або центр слуху у мозку.[3]

  1. Хвороба Меньєра. Дзвін у вухах може бути ранньою ознакою хвороби Меньєра, захворювання внутрішнього вуха, яке може бути спричинене аномальним тиском рідини у внутрішньому вусі.
  2. Дисфункція євстахієвої труби. У цьому стані трубка у вусі, що з'єднує середнє вухо з верхньою частиною горла, постійно залишається розширеною, через що може виникнути відчуття закладеності вуха.
  3. Зміни вушної кістки. Затвердіння кісточок у середньому вусі (отосклероз) може вплинути на слух і викликати шум у вухах. Цей стан, спричинений ненормальним ростом кісток, має тенденцію передаватися у спадок.
  4. М'язові спазми у внутрішньому вусі. М'язи внутрішнього вуха можуть напружуватися (спазмуватися), що може призвести до шуму у вухах, втрати слуху та відчуття закладеності вуха. Іноді це відбувається з незрозумілої причини, але може бути викликано неврологічними захворюваннями, зокрема розсіяним склерозом.
  5. Ураження скронево-нижньощелепного суглоба. Проблеми з суглобами з обох боків голови перед вухами, де нижня щелепа стикається з черепом, можуть викликати шум у вухах.
  6. Акустична неврома або інші пухлини голови та шиї. Акустична неврома - це неракова (доброякісна) пухлина, яка розвивається на черепному нерві, що йде від мозку до внутрішнього вуха і контролює рівновагу і слух. Інші пухлини голови, шиї або головного мозку можуть викликати шум у вухах.
  7. Розлади кровоносних судин. Умови, які впливають на кровоносні судини — наприклад, атеросклероз, високий кров’яний тиск або перекручені або неправильно сформовані кровоносні судини — можуть змусити кров рухатися по венах і артеріях з більшою силою. Ці зміни кровотоку можуть викликати шум у вухах або зробити шум у вухах більш помітним.
  8. Інші хронічні захворювання. Захворювання, включаючи діабет, проблеми зі щитовидною залозою, мігрень, анемію та аутоімунні розлади, такі як ревматоїдний артрит і вовчак, пов’язані з шумом у вухах.[3]
  9. Гормональні зміни у жінок;[2]
  10. Аномалії щитовидної залози.[2]

Як проблеми з кровообігом можуть викликати шум у вухах[ред. | ред. код]

Равлик і його сенсорні клітини потребують дуже багатого кровопостачання для правильного функціонування. І оскільки ця система дуже тонка, її нескладно пошкодити.[4]

Багато дуже крихітних артерій транспортують кров до равлика та сенсорних клітин. Сенсорні клітини є крихітні структури, на шпильковій головці може поміститися близько 18 000 клітин. Вони неймовірно крихітні, дуже ніжні і вимагають рясного кровопостачання.

Порушення цього кровопостачання може призвести до пошкодження цих структур, а оскільки вони такі крихітні та делікатні, не потрібно багато часу, щоб справити велику дію. Таким чином, у людей із серцевими захворюваннями або діабетом також може бути втрата слуху та шум у вухах, що частково пов'язане із цим впливом на кровообіг.[4]

Чи може шум у вухах пов'язаний з COVID-19?[ред. | ред. код]

Коронавірусна хвороба 2019 року (COVID-19) - це інфекційне респіраторне захворювання, спричинене тяжким гострим респіраторним синдромом коронавірусу 2, що приносить із собою безліч проблем зі здоров'ям. Хоча більшість людей мають легкі симптоми, які мають респіраторний характер, деякі відчувають неврологічні симптоми, прояви центральної нервової системи, периферичні нервові прояви та прояви скелетних м'язів. Але руйнівний вплив вірусу COVID-19 на органи слуху у внутрішньому вусі - це нове відкриття, яке ще належить вивчити. В даний час опубліковано мало доказів, що пов'язують новий коронавірус та шум у вухах безпосередньо.[5]

Повідомлення про людей, які відчувають шум у вухах, запаморочення та інші проблеми зі слухом після перенесеного COVID-19 почали з'являтися на початку пандемії. Американська академія аудіології (American Academy of Audiology), Американська асоціація мови та слуху (American Speech-Language-Hearing Association) та Академія лікарів аудіологів (Academy of Doctors of Audiology) виступили із заявою з цього приводу.

Групи заявили, що на основі недавнього дослідження, проведеного Манчестерським університетом та Манчестерським центром біомедичних досліджень, яке було опубліковано у Міжнародному журналі аудіології, вчені підрахували, що 7,6% людей, інфікованих COVID-19, страждали від втрати слуху, 14,8% страждали від шум у вухах і 7,2% повідомили про запаморочення. Це дослідження також показало, що існує гостра необхідність додаткових досліджень довгострокового впливу COVID-19 на слухову систему.[4]

Інфекція COVID-19 шкідливо впливає на зовнішні волоскові клітини в равлику. Пошкодження слухової системи, вторинне по відношенню до вірусних інфекцій, зазвичай є інтракохлеарним; проте деякі віруси можуть впливати на слуховий стовбур мозку.

Механізми ушкодження периферичної слухової системи можуть включати пряме вірусне ушкодження органу Корті, спайскулярні стрії або спіральний ганглій, ушкодження, опосередковане імунною системою пацієнта проти вірусно виражених білків (цитомегаловірус) та імунокомпромет, що призводить до вторинної бактеріальної інфекції вуха (вірус імунодефіциту людини та кір).[5]

Дослідники з Массачусетського технологічного інституту та Массачусетського університету очей та вух використовували тканини з внутрішніх вух мишей та людей, а також клітинні моделі in vitro та виявили, що SARS-CoV-2 (вірус, що викликає COVID-19) заражає клітини у внутрішньому вусі. Результати цього моделювання були опубліковані у жовтні 2021 року у журналі Communications Medicine. Тінітус може бути непрямим наслідком дії вірусу. [6]

Фактори ризику[ред. | ред. код]

Будь-яка людина може відчувати шум у вухах, але такі фактори можуть збільшити ризик:

  1. Дія сильного шуму. Гучний шум, наприклад, від важкого обладнання, ланцюгових пилок та вогнепальної зброї, є поширеною причиною втрати слуху, пов'язаної з шумом. Портативні музичні пристрої, такі як MP3-плеєри, можуть викликати втрату слуху через шум, якщо на них голосно відтворювалась музика протягом тривалого часу. Люди, які працюють у галасливих умовах, наприклад, фабричні та будівельні робітники, музиканти та солдати, особливо схильні до ризику.
  2. Вік. З віком кількість функціонуючих нервових волокон у вухах зменшується, що може викликати проблеми зі слухом, часто пов'язані з шумом у вухах.
  3. Стать. Чоловіки частіше відчувають шум у вухах.
  4. Вживання тютюну та алкоголю. Курці мають вищий ризик розвитку шуму у вухах. Вживання алкоголю також збільшує ризик виникнення шуму у вухах.
  5. Певні проблеми із здоров'ям. Ожиріння, серцево-судинні проблеми, високий кров'яний тиск, артрит чи травма голови в анамнезі збільшують ризик виникнення шуму у вухах.[3]
  6. Стрес, який може посилити або навіть сприяти симптомам.[6]
  7. Гормональні зміни людини.[6]
  8. Синусові інфекції. [6]

Ускладнення[ред. | ред. код]

Дзвін у вухах впливає людей по-різному. Для деяких людей шум у вухах може суттєво вплинути на якість життя.

Якщо у вас шум у вухах, ви також можете відчувати:

  • Втома;
  • Стрес;
  • Проблеми зі сном;
  • Проблеми з концентрацією;
  • Проблеми з пам'яттю;
  • Депресія;
  • Занепокоєння та дратівливість;
  • Головні болі;
  • Проблеми з роботою та сімейним життям.[3]

Профілактика[ред. | ред. код]

У багатьох випадках шум у вухах є результатом чогось, що не можна запобігти. Тим не менш, деякі запобіжні заходи можуть допомогти запобігти певним видам шуму у вухах.

  1. Використовуйте захист органів слуху. Згодом вплив гучних звуків може пошкодити нерви у вухах, викликаючи втрату слуху та шум у вухах. Необхідно намагатися обмежити вплив гучних звуків. А якщо немає можливості уникнути гучних звуків, треба використовуйте захисні навушники, щоб захистити слух.
  2. Тривале прослуховування музики на дуже високій гучності через навушники може призвести до втрати слуху та шуму у вухах. Необхідно зробити музику тихіше.
  3. Необхідно дбати про серцево-судинне здоров'я. Регулярні фізичні вправи, правильне харчування та інші заходи для підтримки здоров'я кровоносних судин можуть допомогти запобігти шуму у вухах, пов'язаному з ожирінням та захворюваннями кровоносних судин.
  4. Обмежити вживання алкоголю, кофеїну та нікотину. Ці речовини, особливо при надмірному вживанні, можуть впливати на кровообіг і викликати шум у вухах.[3]

Варіанти лікування шуму у вухах[ред. | ред. код]

Хоча шум у вухах може викликати депресію або навіть гірше, якщо його не лікувати, доктор Сара Сідловський (Sarah Sydlowski, AuD, PhD, MBA) каже, що є способи впоратися з ним. Якщо ви помітили, що у вас проблеми зі слухом чи рівновагою, не ігноруйте те, що відбувається. Чим раніше ви звернетеся за допомогою, тим краще. Фактично, Др. Сідловськи каже, що раптові зміни у слуху слід розглядати як невідкладну медичну допомогу та вживати заходів негайно.[4]

Якщо виникли раптові зміни слуху, дуже важливо правильно оцінити ситуацію і бажано швидко, тому що є вікно, яке потенційно може покращити становище. Лікар аудіолог може направити до ЛОР-лікаря, який може призначити стероїди, які не завжди ефективні, але чим раніше це зробити, тим більше шансів, що можна відновити цю раптову зміну. Найчастіше втрата слуху внутрішнього вуха, викликана проблемами кровообігу, шумом, старінням чи прийомом деяких ліків, зазвичай необоротна. Але є невеликий підсегмент випадків, коли можна покращити стан.[4]

Клініка лікування тиннітуса Клівлендської клініки використовує міждисциплінарний командний підхід для лікування цього стану. До складу лікувальної бригади входять отоларинголог, стоматолог, невролог та психолог. Чому всі ці люди залучені? Оскільки шум у вухах може бути викликаний проблемами з скронево-нижньощелепним суглобом або частим стисненням зубів, стоматолог може допомогти у лікуванні цих станів. Невролог перевірить наявність проблем із шиєю або шийним відділом хребта, а психолог може надати методи когнітивно-поведінкової терапії, щоб допомогти впоратися з шумом у вухах.[4]

Тінітус – це не те, з чим треба просто жити. Є допомога, і важливо звернутися до неї, щоб переконатися, що можна вивчити не лише потенційну причину, щоб з нею можна було впоратися, а й знайти способи впоратися із самим шумом у вухах — і для цього є варіанти.[4]

Наукові означення тинітусу[ред. | ред. код]

Означення американського отоларинголога, професора Павла Ястребоффа (Pawel J. Jastreboff), творця широко відомого і найуспішнішого методу лікування тинітусу під назвою Tinnitus retraining therapy (1991):[7]

  • слухові відчуття, що є виключно результатом активності нервової системи й не пов'язані з механічними і коливальними процесами в завитці.

Визначення британського отоларинголога Роберта Коулса (R. Coles):)[8]

  • відчуття звуку без його очевидного джерела, яке триває понад 5 хвилин і не слідує відразу після впливу інтенсивного шуму.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dictionary of tinnitus - Merriam-Webster Online Dictionary. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 24 жовтня 2017. 
  2. а б в г д е ж и National Institute on Deafness and Other Communication Disorders. NIDCD Fact Sheet | Hearing and Balance - Tinnitus. юhttps://www.nidcd.nih.gov/sites/default/files/Documents/health/hearing/NIDCD-Tinnitus.pdf
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Tinnitus - Symptoms and causes. Mayo Clinic (англ.). Процитовано 26 липня 2022. 
  4. а б в г д е ж и Can COVID-19 Cause Tinnitus?. Cleveland Clinic (амер.). 24 травня 2021. Процитовано 30 липня 2022. 
  5. а б COVID-19 and Tinnitus. 
  6. а б в г Burry, Madeleine (4 травня 2022). COVID-19, vaccinations, and tinnitus: What’s the connection?. 
  7. Jastreboff P. (1991). Phantom auditory perception (tinnitus): mechanisms of generation and perception.. National Center for Biotechnology Information. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017. 
  8. Coles R. (1984). Epidemiology of tinnitus: (1) prevalence. National Center for Biotechnology Information. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]