Тонка блакитна лінія (фільм, 1988)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Тонка блакитна лінія»Picto infobox cinema.png
англ. The Thin Blue Line
Жанр документальний фільм[1][2]
Режисер Еррол Морріс
Продюсер Марк Ліпсон
Сценарист Еррол Морріс
У головних
ролях
Рендалл Адамс
Девід Гарріс
Оператор Роберт Чеппелл[d]
Композитор Філіп Ґласс
Тривалість 103 хв.
Мова англійська
Озвучення
українською
фільм не озвучили українською мовою для прокату в Україні
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1988
IMDb ID 0096257
Q: «Тонка блакитна лінія» у Вікіцитатах
(…) будь-який прокурор може посадити за ґрати винного. І тільки великий прокурор може посадити невинного

Рендалл Адамс, «Тонка блакитна лінія»

«Тонка блакитна лінія» (англ. The Thin Blue Line) — американський документальний фільм Еррола Морріса, знятий 1988 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

За вбивство поліцейського засуджено Рендалла Адамса. Злочин стався у суботу, 27 листопада 1976 року. Двоє поліцейських зупинили машину для перевірки документів. Коли офіцер Роберт В. Вуд (англ. Robert W Wood) підійшов до вікна водія, його застрелили. Його напарниця нічого не встигла зробити. Машина була вкрадена шістнадцятирічним Девідом Гаррісом. Коли поліція натрапила на його слід, він признався, що був у машині. Але сказав, що у машині із ним був Рендалл Адамс, який і вбив поліцейського. Стрічку побудовано як серію інтерв'ю із різними дійовими особами справи — сам Рендалл Адамс, Девід Гарріс, суддя, декілька свідків, детективи, адвокати Адамса. Дуглас Д. Малдер (англ. Douglas D. Mulder), прокурор, у фільмі не з'являється.

Фільм натякає, що Адамс є невинним, змушуючи сумніватися у доказах його вини[3].

Назва[ред. | ред. код]

Назва фільму взята із промови прокурора, що поліція — це «тонка блакитна лінія», що розділяє суспільство та «анархію». Ця фраза є похідною від вірша Редьярда Кіплінга «Томмі», у якому він описує британських солдатів (яких прозивали «Томмі Аткінс» (англ. Tommy Atkins)) як «тонку червону лінію». Саме такого кольору була їхня форма.

Прокат та вплив[ред. | ред. код]

Стрічка вийшла у прокат 25 серпня 1988 року. Вона зібрала 1,209,846 доларів США[4].

Рендалла Адамса випустили із в'язниці через рік.

Нагороди[ред. | ред. код]

Фільм отримав нагороду як «Найкращий документальний фільм» від New York Film Critics Circle, Kansas City Film Critics Circle, Національної ради кінокритиків США та Національної спілки кінокритиків США[5].

Морріс отримав нагороди International Documentary Association, Едгара Аллана По та стипендію МакАртура (1989)[6][7]. Фільм було визначено не як документальний, що не дало йому можливості бути висуненим на «Оскар»[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.metacritic.com/movie/the-thin-blue-line
  2. http://www.imdb.com/title/tt0096257/
  3. Williams, Linda. «Mirrors without Memories: Truth, History, and the New Documentary.» Film Quarterly 46.3 (Spring, 1993): 9-21. JSTOR. Web. 26 Nov. 2010.
  4. The Thin Blue Line (1988). Box Office Mojo. Процитовано 30 червня 2015. 
  5. The Thin Blue Line (1988) - Awards. IMDb. Процитовано 30 червня 2015. 
  6. Errol Morris - Awards. IMDb. Процитовано 30 червня 2015. 
  7. IDA Documentary Awards 2009 - International Documentary Association. Процитовано 25 червня 2010. 
  8. Morris, Errol (April 3, 2008). Play It Again, Sam (Re-enactments, Part One). New York Times. Архів оригіналу за квітень 7, 2008. Процитовано 30 червня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]