Торсійна напруженість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Торсíйна напру́женість (рос. торсионное [питцеровское] напряжение, англ. torsional strain, [eclipsing strain]) — напруженість у молекулі, що пов'язана з подоланням бар'єра обертання навколо одинарного зв'язку.[1] Вона є синусоїдальною функцією торсійного кута (синонім, що використовується в органічній хімії, але менш точний — діедральний, або ще — двогранний кут). Бар'єр обертання в етані використовується як стандартна величина для бар'єрів обертання в ациклічних вуглеводнях при аналізі вкладів торсійних напружень. Синонім — пітцерівська напруженість.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Anslyn and Dougherty, Modern Physical Organic Chemistry, University Science Books, 2006, ISBN 978-1-891389-31-3