Турако фіолетовочубий
| Турако фіолетовочубий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(32424422866).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tauraco porphyreolophus (Vigors, 1831) | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Турако фіолетовочубий[2] (Tauraco porphyreolophus) — вид птахів родини туракових (Musophagidae). Птах є офіційним національним символом Королівства Есватіні[3].
Поширення[ред. | ред. код]
поширений в Бурунді, Кенії, Малаві, Мозамбіку, Руанді, ПАР, Есватіні, Танзанії, Уганді, Замбії та Зімбабве. Південна межа ареалу знаходиться на річці Мтамвуна на кордоні Квазулу-Наталу та Східної Капської провінції.[4]
Опис[ред. | ред. код]
Птах середнього розміру, завдовжки до 45 см. Вага 225—250 г. Шия, верхня частина тіла і живіт світло-зелені з широкою смугою персикового кольору в області грудей. Задні частини, крила та хвіст фіолетового кольору. Має яскраві червоні пера на внутрішній стороні крил. На голові є округлий гребінь фіолетового кольору, який поширюється на потилицю. Лицьова маска яскравого зеленого кольору. Маленький дзьоб, гачкуватий, темного забарвлення. Навколо очей є кільце червоного кольору.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Трапляється парами або невеликими групами. Проводить більшу частину свого часу серед гілок дерев, хоча може регулярно спускатися на землю, щоб попити. Живиться плодами, квітами, насінням, рідше комахами. Сезон розмноження починається з сезоном дощів. Гніздо будує серед гілок високого дерева. У кладці 2 яйця. Інкубація триває близько 22-23 дні. Насиджують та піклуються про пташенят обидва батьки.
Підвиди[ред. | ред. код]
- G. p. porphyreolophus (Vigors, 1831) — на півночі ареалу
- G. p. chlorochlamys (Shelley, 1881) — на півдні ареалу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Tauraco porphyreolophus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 10 серпня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ National Aviary. Purple-Crested Turaco.
- ↑ Clancey, P. A. (December 1975). A One-time Mecca for Ornithologists (PDF). Natalia. 5: 29—35. Процитовано 23 грудня 2013.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
