Тінітус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тінітус (від лат. tinnīre, що означає «побрязкувати або дзвеніти як дзвіночок») — це дзвін або шум у вухах[1]. Це відчуття може характеризуватися пацієнтами як гул, шипіння, свист, дзвін, шум падаючої води, стрекотіння коників і не пов'язане із зовнішнім акустичним стимулом.

Наукові означення тінітусу[ред.ред. код]

Означення американського отоларинголога, професора Павла Ястребоффа (Pawel J. Jastreboff), творця широко відомого і найуспішнішого методу лікування тінітусу під назвою Tinnitus retraining therapy (1991):[2]

  • слухові відчуття, що є виключно результатом активності нервової системи і не пов'язані з механічними і коливальними процесами в улитці.

Визначення британського отоларинголога Роберта Коулса (R. Coles):)[3]

  • відчуття звуку без його очевидного джерела, яке триває більше 5 хвилин і не слідує відразу після впливу інтенсивного шуму.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dictionary of tinnitus - Merriam-Webster Online Dictionary. Архів оригіналу за 2012-03-01. 
  2. Jastreboff P. (1991). Phantom auditory perception (tinnitus): mechanisms of generation and perception.. National Center for Biotechnology Information. 
  3. Coles R. (1984). Epidemiology of tinnitus: (1) prevalence. National Center for Biotechnology Information. 

Посилання[ред.ред. код]