УДЗ (запал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

УДЗ (рос. Ударно-Дистанционный Запал, ударно-дистанційний запал) — радянський механічний запал, призначений для підриву ручних осколково-фугасних гранат РГО і РГН[1][2][3]. Забезпечує спрацювання при зустрічі гранати з перешкодою в широкому діапазоні кутів за рахунок сили інерції гальмування або від дистанційно-часового пристрою[1].

Будова[ред.ред. код]

Має п'ять ступенів захисту і п'ять функціональних елементів всередині поліетиленового корпусу (п'ять пружин, два капсуля-запальника, два капсуля-детонатора), а саме:

  • накольно-запобіжний механізм для займання сповільнювача і забезпечення безпечного поводження з гранатою,
  • механізм далекого зведення для підготовки гранати до дії через 1,0-1,8 секунди після кидка,
  • датчик цілі ударно-миттєвої дії для забезпечення спрацювання запалу при ударі об перешкоду,
  • дистанційний самоліквідатор для самопідриву гранати через 3,2-4,2 секунди в тому випадку, якщо в силу будь-яких причин датчик цілі не спрацював,
  • детонаційний вузол для ініціювання основного заряду гранати за допомогою капсуля-детонатора 7К1
  • [2].

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Габарити, мм — 43×58×90
Маса, кг — 0,08
Стикова нарізь в гнізді гранати — М20×2
Час зведення, с — 1,0-1,8
Кут чутливості щодо осі запал-граната, ° — 0-150
Імовірність ударної дії (не менше) — 0,9
Загальна ймовірність безвідмовної роботи — 0,98[1].

Література[ред.ред. код]

  • Монетчиков С. Карманная артиллерия // Братишка : Ежемесячный журнал подразделений специального назначения. — М.: ООО «Витязь-Братишка», 2005. — № 3. — С. 54-57.
  • Новиковский Е.А. УДЗ (РГН, РГО) и работа его частей и механизмов // Отечественное стрелковое оружие, гранатомёты, ручные осколочные гранаты и боеприпасы. — Барнаул, 2009. — С. 109.
  • Прибылов Б. Кравченко Е. Устройство запала УДЗ // Ручные и ружейные гранаты. — Москва : Арктика 4D, 2008. — 776 с. — ISBN 978-5-902835-04-2.
  • Ширяев Д. Разящие осколками // Мир оружия : журнал. — 2005. — Апрель. — Т. 07, № 04. — С. 24-27. — ISSN 1607-2009.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Ударно-дистанционный запал УДЗ // Боеприпасы и средства поражения. Оружие и технологии России. Энциклопедия. XXI век / Под общей редакцией С. Иванова. — Москва : Издательский дом «Оружие и технологии», 2006. — Т. 12. — С. 408.
  2. а б Дик В. Н. Ручные гранаты РГН, РГО с запалом УДЗ // Взрывчатые вещества, пороха и боеприпасы отечественного производства. — Минск : Охотконтракт, 2009. — Т. 1. — С. 204. — 1000 прим. — ISBN 978-985-6911-02-9.
  3. Корсакас Д. Весомый аргумент // Калашников. Оружие, боеприпасы, снаряжение : журнал. — 2003. — Ноябрь. — № 11. — С. 26-30.

Посилання[ред.ред. код]