Уго Пальяї

Уго Пальяї
Ugo Pagliai
Народився	13 листопада 1937(1937-11-13) (86 років) Пістоя, Тоскана, Італія
Країна	Італія
Діяльність	актор озвучування, актор театру, телеактор
Alma mater	Національна академія драматичного мистецтваd
Знання мов	італійська
Роки активності	1963-донині
Родичі	Вітторіо Ґассман і Алессандро Ґассманd
Діти	1
IMDb	ID 0656474
Медіафайли у Вікісховищі

Уго Пальяї (італ. Ugo Pagliai, нар. 13 листопада 1937) — італійський актор та актор озвучення.

Життя і кар'єра

У 1958 році Пальяї вступив до Національної академії драматичного мистецтва, а на початку 1960-х років розпочав кар'єру на сцені. Вперше він став відомим у 1969 році, завдяки схваленій критиками п'єсі Джузеппе Фіни «Росс».

У 1971 році він мав великий успіх, виконавши головну роль у міні-серіалі Даніеле Д'Анза, «Il segno del comando» (укр. «Знак командира»), а потім з'явився в ряді інших успішних телесеріалів RAI, часто зрежисованих Д'Анца. Здебільшого він активно виступає на сцені, часто зі своєю дружиною Паолою Гассман, донькою акторів Вітторіо Ґассмана та Нори Річчі. У 1988 році Паяї отримав премію Флаяно за свою кар'єру.

Вибрана фільмографія

Пальяї виступає в Грецькому театрі Сіракуз у 2007 році

• I complessi (1963) — Failed Applicant (сегмент «Guglielmo il Dentone») (в титрах не указан)
• Da Berlino l'apocalisse (1967)
• Jerk à Istambul (1967) — Ральф
• Орел або решка (1969) — Бертон
• O Cangaceiro (1970) — Вінченцо Хелфен
• Guardami nuda (1972) — Карло
• Червона дама вбиває сім разів (1972) — Мартін Гоффман
• La gagazza dalla pelle di luna (1974) — Альберто
• Доки шлюб не розлучить нас (1974) — Руджеро ді Македа
• Nuits Rouges (1974) — Поль де Боррего
• Di padre in figlio (1982) — самого себе
• Екран-убивця (1996) — Комісар Валенті
• Bagnomaria (1999) — Мер
• I giorni dell'amore e dell'odio (2001) — підполковник Бардж
• Father of Mercy (2004) — кардинал Шустер
• Family Game (2007) — професор Мороні
• Сільвіо та інші (2018) — Майк Бонджорно