Уго Пальяї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уго Пальяї
Ugo Pagliai
Народився13 листопада 1937(1937-11-13)[1] (86 років)
Пістоя, Тоскана, Італія
Країна Італія
Діяльністьактор озвучування, актор театру, телеактор
Alma materНаціональна академія драматичного мистецтваd
Знання мовіталійська
Роки активності1963-донині
РодичіВітторіо Ґассман і Алессандро Ґассманd
Діти1
IMDbID 0656474

Уго Пальяї (італ. Ugo Pagliai, нар. 13 листопада 1937) — італійський актор та актор озвучення.

Життя і кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1958 році Пальяї вступив до Національної академії драматичного мистецтва, а на початку 1960-х років розпочав кар'єру на сцені[2][3]. Вперше він став відомим у 1969 році, завдяки схваленій критиками п'єсі Джузеппе Фіни «Росс»[2].

У 1971 році він мав великий успіх, виконавши головну роль у міні-серіалі Даніеле Д'Анза, «Il segno del comando» (укр. «Знак командира»), а потім з'явився в ряді інших успішних телесеріалів RAI, часто зрежисованих Д'Анца. Здебільшого він активно виступає на сцені, часто зі своєю дружиною Паолою Гассман, донькою акторів Вітторіо Ґассмана та Нори Річчі[2]. У 1988 році Паяї отримав премію Флаяно за свою кар'єру[3].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Пальяї виступає в Грецькому театрі Сіракуз у 2007 році
  • I complessi (1963) — Failed Applicant (сегмент «Guglielmo il Dentone») (в титрах не указан)
  • Da Berlino l'apocalisse (1967)
  • Jerk à Istambul (1967) — Ральф
  • Орел або решка (1969) — Бертон
  • O Cangaceiro (1970) — Вінченцо Хелфен
  • Guardami nuda (1972) — Карло
  • Червона дама вбиває сім разів (1972) — Мартін Гоффман
  • La gagazza dalla pelle di luna (1974) — Альберто
  • Доки шлюб не розлучить нас (1974) — Руджеро ді Македа
  • Nuits Rouges (1974) — Поль де Боррего
  • Di padre in figlio (1982) — самого себе
  • Екран-убивця (1996) — Комісар Валенті
  • Bagnomaria (1999) — Мер
  • I giorni dell'amore e dell'odio (2001) — підполковник Бардж
  • Father of Mercy[en] (2004) — кардинал Шустер
  • Family Game (2007) — професор Мороні
  • Сільвіо та інші (2018) — Майк Бонджорно

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ а б в Roberto Chiti, Roberto Poppi, Enrico Lancia (2003). Dizionario del cinema italiano. Gremese Editore. с. 33—34. ISBN 8884402131.
  3. ↑ а б Ugo Pagliai incontra il pubblico teramano. Il Centro. 18 квітня 2006. Процитовано 25 грудня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Уго_Пальяї