Указ про реставрацію Імператорського правління

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Указ про реставрацію Імператорського правління (яп. 王政復古の大号令, おうせいふっこのだいごうれい, осей фукко но дайґорей) — наказ Імператора Японії, виданий підданим 3 січня 1868 року[1].

Короткі відомості[ред. | ред. код]

На середину 19 століття через системну кризу японського суспільства та неспроможність сьоґунату Токуґава вирішити її, в країні зросла політична вага Імператора Японії та його двору. Імператор традиційно керував країною де-юре, але де-факто уся повнота державної влади належала сьоґунам. Для відновлення престижу сьоґунату помірковані японські політики виснули ідею його оновлення, шляхом залучення до обговорення державних справ представників Імператорського двору. На противагу їм радикально налаштовані діячі пропонували ліквідувати сьоґунат Токуґава як неефективну управлінську систему і реставрувати в Японії пряме Імператорське правління.

8 листопада 1867 року 15-й сьоґун Токуґава Йосінобу пристав на пропозицію Тоса-хану скласти з себе повноваження сьоґуна і повернути владу Імператору. 9 листопада Йосінобу здійснив передачу владних повноважень Імператору, плануючи увійти до складу нового Імператорського уряду на правах прем’єр-міністра. Рішення сьоґуна поклало край існуванню сьоґунату і, тим самим, позбавило радикальних політиків можливості повалити його збройним шляхом. Наступного дня Імператор задовольнив прохання Йосінобу і скликав до японської столиці Кіото провідних японських політиків з метою створити новий колегіальний уряд. Серед запрошених були Токуґава Йосікацу та Мацудара Йосінаґа від роду Токуґава, Сімадзу Хісаміцу від Сацума-хану, Ямауті Тойосіґе від Тоса-хану, Дате Муненарі з Увадзіма-хану, Асано Наґаміті з Хіросіма-хану, Набесіма Наомаса з Саґа-хану, Ікеда Сіґемаса з Окаяма-хану. Більшість з них були представниками поміркованих сил, якими керували регент Нідзьо Наріюкі та принц Куніномія Асахіко.

Між тим представники радикальної партії на чолі з Івакурою Томомі, Сайґо Такаморі, Окубо Тосіміті та Кідо Такайосі намагалися завадити створенню нового уряду, який би задовольняв екс-сьоґуна та поміркованих. З цією метою вони планували залучити на свій бік 15-річного Імператора Мейдзі, звільнити з посад регента Нідзьо та принца Куніномію, і захопити повноту влади в Імператорському дворі. Радикали приховали таємний наказ про покарання сьоґунату, який втратив свою силу 9 листопада, але поспішно зібрали війська ханів Сацуми, Тьосю та Хіросіми в столиці для охорони Імператора.

Створення нового Імпертарського уряду мало відбутися 2 січня 1868 року. Проте на вимогу політичного радника Тоса-хану Ґото Сьодзіро установчу нараду відклали на 4 січня. Користуючись зволіканням поміркованих сил, представник радикальної партії Івакура Томомі зібрав вночі 2 січня 1868 року голів і старійшин ханів Сацуми, Тоси, Хіросіми, Оварі, Етідзену та інших. Він проголосив від імені Імператора Мейдзі курс на реставрацію прямого Імператорського правління і звернувся з вимогою до присутніх сприяти цьому курсу. Івакура переконав їх, що помірковані намагаються стати на перешкоді волі Імператора.

Наступного дня, 3 січня 1868 року, війська цих ханів стояли на варті Імператорського палацу і не пропускали до нього членів поміркованої партії. Завдяки цьому на Імператорській нараді зібралися лише радикали, які прийняли від імені малолітнього Імператора Мейдзі «Указ про реставрацію Імператорського правління»:

      [Ми, Імператор Японії], добре знаємо, що Внутрішній міністр Токуґава [Йосінобу], повернув нам державну владу, яка була йому доручена раніше, і також склав з себе повноваження сьоґуна.
      Народу відомо, що починаючи від року водяного бика [1853] в країні триває небувала раніше криза і що попередній Імператор [Комей] з року в рік болісно переживав через це.
      Тому Ми, Імператор Японії, вирішили взяти [новий] курс на реставрацію [прямого] Імператорського правління та відновлення престижу держави, задля якого ліквідовуємо [інститути] регента-канцлера та сьоґунат, і, насамперед, встановлюємо тимчасово три [види] посад – голову уряду, старших і молодших радників, [з якими] будемо керувати усіма важливими справами.
      Спираючись на постанови [Імператора] Дзімму, Ми плануємо радитися якомога справедливо, незалежно від походження [радника] з аристократів, самураїв, знаті чи простолюдинів, а також бути в радості й смутку разом із Піднебесною; тому будьте ретельними [в роботі], позбувайтеся чванливих і марних звичок минулого, і служіть із серцем, сповненим вірністю Імператору й любов’ю до батьківщини.
[2]

Згідно з цим документом (1) оголошувалася реставрація прямого Імператорського правління; (2) ліквідовувався сьоґунат, а також посади Імператорського регента і канцлера; (3) засновувався новий Імператорський колегіальний уряд, який складався із голови, старших і молодших радників. Головою нового уряду призначався принц Арісуґава Тарухіто, старшими радниками ставали принци Комацу Акіхіто й Ямасіна Акіра, аристократи Накаяма Тадаясу, Сандзьо Саненару та Накамікадо Цунеюкі, а також володар Сацума-хану Сімадзу Тадайосі, володар Оварі-хану Токуґава Йосікацу, володар Хіросіма-хану Асано Наґакото, володар Фукуй-хану Мацудайра Йосінаґа, володар Тоса-хану Ямауті Тойосіґе. Посади молодших радників отримали аристократи Івакура Томомі, Охара Сіґетомі, Маденокодзі Хірофуса, Наґатані Нобуацу та Хасімото Санеяна. Екс-сьоґун до складу нового уряду не потрапив. Таким чином «Указ» давав можливість радикальній партії усунути з рід Токуґава і поміркованих від керування країною.

Того ж дня, в присутності Імператора відбулася перша нарада нового Імператорського уряду. Окрім членів самого уряду, в ній брали участь самураї Сацума-хану і Тьосю-ханів. Незважаючи на супротив Тоса-хану, на нараді було прийнято рішення позбавити екс-сьоґуна усіх титулів, а його рід більшої частини землеволодінь. Крім цього, встановлювалася виконавча вертикаль у вигляді «восьми служб», які виконували роль міністерств. Рішення наради виклали протести членів поміркованої партії та прибічників екс-сьоґуна. Останній покинув столицю без Імператорського дозволу, виїхавши до Осацького замку, і став готуватися до конфронтації з новим урядом. Протистояння радикалів із поміркованими призвело до спалаху в Японії громадянської війни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За японським календарем: 9 числа 12 місяця 3 року Кей'о.
  2. 徳川内府、従前御委任ノ大政返上、将軍職辞退ノ両条、今般断然聞シメサレ候。抑癸丑以来未曾有ノ国難、先帝頻年宸襟ヲ悩マセラレ御次第、衆庶ノ知ル 所ニ候。之ニ依リ叡慮ヲ決セラレ、王政復古、国威挽回ノ御基立テサセラレ候間、自今、摂関・幕府等廃絶、即今先仮ニ総裁・議定・参与ノ三職ヲ置レ、万機行 ハセラルベシ。諸事神武創業ノ始ニ原キ、縉紳・武弁・堂上・地下ノ別無ク、至当ノ公議ヲ竭シ、天下ト休戚ヲ同ク遊バサルベキ叡慮ニ付、各勉励、旧来驕懦ノ 汚習ヲ洗ヒ、尽忠報国ノ誠ヲ以テ奉公致スベク候事。 Указ про реставрацію Імператорського правління // Національний архів Японії

Дивіться також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання[ред. | ред. код]