Українська далекосхідна січ

Українська далекосхідна січ (УДС) — воєнізована молодіжна організація, що виникла в грудні 1936 з ініціативи членів Організації українських націоналістів на основі реорганізованого Союзу української молоді. Статут УДС було затверджено на загальних зборах 23 січня 1937. Організація мала за мету «об'єднання всієї української молоді на Далекому Сході шляхом національного виховання; пропаганду українського визвольного руху на Далекому Сході як серед своїх, так і серед чужинців; пряма мета — організування сил навколо ідеї визволення Зеленого Клину». Усі члени Січі носили однострої з відзнакою на рукаві, причому у статуті спеціально зазначалося, що всі січовики мали право носити відзнаку українських націоналістів — золотий тризуб на блакитному полі. Кличем Січі було: «Побіда або смерть». Першим головою УДС став О. Дзигар.

Січ проводила свої вечори, бали, лекції, ставила спектаклі, мала спортивні секції і навіть футбольну команду, яка 1937 здобула першість Харбіна. Того ж року УДС послала на навчання до Італії двох своїх членів: Л. Шевченка та О. Дзогія. Діяльність УДС значно пожвавилася після обрання її головою Б. Маркова (Г. Купецького). 1939 японська окупаційна влада заборонила Г. Купецькому очолювати УДС, а через кілька тижнів заборонила і саму організацію.

УДС видала одне число журналу «Націоналіст» та 3 брошури, присвячені українському питанню, — одна з них російською мовою авторства Р. К. (Роман Корда-Федорів), у якій розділ про Зелений Клин є буквальним переказом книжки І. Світа «Український Далекий Схід», що вийшла 1934. Цю брошуру було перекладено на японську і китайську мови та видано з кількома ілюстраціями і картами України.

Ліквідована наприкінці 1941.

Джерела

• Попок А.А. Українська далекосхідна січ. ЕІУ. Архів оригіналу за 2 квітня 2013. Процитовано 23 січня 2022.