Харбін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харбін
哈尔滨, 哈爾濱

Герб Прапор
герб прапор
Харбін
Розташування міста Харбін
Основні дані
45°45′00″ пн. ш. 126°38′00″ сх. д. / 45.750000000028° пн. ш. 126.63333333335778263517568121° сх. д. / 45.750000000028; 126.63333333335778263517568121Координати: 45°45′00″ пн. ш. 126°38′00″ сх. д. / 45.750000000028° пн. ш. 126.63333333335778263517568121° сх. д. / 45.750000000028; 126.63333333335778263517568121
Країна КНР КНР
Регіон Хейлунцзян
Столиця для Провінція Хейлунцзян (провінції КНР)
Поділ
  • Daoli Districtd, Nangang District, Harbind, Daowai Districtd, Pingfang Districtd, Songbei Districtd, Xiangfang Districtd, Hulan Districtd, Acheng Districtd, Yilan Countyd, Fangzheng Countyd, Bin County, Heilongjiangd, Bayan Countyd, Mulan Countyd, Tonghe Countyd, Yanshou Countyd, Shuangcheng Districtd, Шанчжиd, Вучанd
  • Засновано 1898
    Перша згадка 1898
    Площа 56.579 км²
    Населення 5 015 000 осіб (2016)[1]
    Висота НРМ 150  м
    Назва мешканців англ. Harbinite
    Міста-побратими Пучхон, Гіватаїм, Магдебург, Міннеаполіс, Краснодар, Вінер-Нойштадт, Вітебськ, Едмонтон, Чіангмай (29 квітня 2008)[2][3], Плоєшті, Анкоридж, Якутськ, Варшава, Хабаровськ, Орхус, Ніїґата, Асахікава, Гріффіт[d], Ньїредьгаза (2006), Гомель (11 травня 2015), Даугавпілс (6 січня 2003)[4][5], Красноярськ (2003), Мурманськ (9 вересня 2016)[6], Ужице (30 листопада 2018)[7], Ндола
    Телефонний код (86) 451
    Часовий пояс UTC+8
    Номери автомобілів 黑A
    GeoNames 2037013
    OSM 199073 ·R (Провінція Хейлунцзян)
    Поштові індекси 150000
    Міська влада
    Мер міста Sun Zhe
    Вебсайт www.harbin.gov.cn
    Мапа
    Харбін. Карта розташування: Китайська Народна Республіка
    Харбін
    Харбін
    Харбін (Китайська Народна Республіка)
    Харбін. Карта розташування: Хейлунцзян
    Харбін
    Харбін
    Харбін (Хейлунцзян)


    CMNS: Харбін у Вікісховищі

    Харбі́н (кит. Hāérbīn, 哈尔滨, 哈爾濱) — місто в північно-східному Китаї (Манчжурія) над річкою Сунгарі, адміністративний центр провінції Хейлунцзян (кит. Heilongjiang sheng, 黑龙江省, 黑龍江省). Великий промисловий і транспортний центр. Псевдонім "Льодове місто", "Східна Москва", "Східний Маленький Париж".

    Агломерація — 10,99 млн чол. (2020), з них 5,53 млн мешкають в межах міста.

    Харбін засновано 1898 у зв'язку з будовою Китайської Східної залізниці (КВЖД), прокладеної Росією на території Манчжурії, що належала Китаю. Населення Харбіну становили переважно піддані Російської імперії, в основному залізничні службовці й інженери (серед них багато українців).

    Історія[ред. | ред. код]

    Рання історія[ред. | ред. код]

    Історію людської діяльності в Харбіні можна простежити до епохи пізнього палеоліту 22 000 років тому.  У епоху бронзи 3000 років тому територія Харбіна сьогодні належить до району поширення найдавнішої культури Веньшен Цзіньбао в Хейлунцзяні.  Харбін також є батьківщиною династії Цзінь і Цін в історії Китаю.

    Українці в Харбіні[ред. | ред. код]

    До 1918[ред. | ред. код]

    Виставка преси націоналістичної організації «Далекосхідна Січ», м. Харбін.
    Українська церква св. Покрови

    До 1945 в Харбіні існувала численна українська колонія (20—30 тисяч осіб) — переважно залізничні службовці й інженери, які підтримували тісні зв'язки з Україною, а також з українцями Зеленого Клину.

    Українське життя виявлялося в діяльності аматорських (зазвичай при клубах залізничників) і професійних гуртків; 1907 року в Харбіні постав український клуб.

    Значне пожвавлення українського життя принесла революція 1917. Тоді засновано ряд установ, які брали активну участь в українському політичному житті Далекого Сходу та підтримували тісний зв'язок з Києвом; наприкінці 1917 вислано з Харбіну українську військову частину на Україну під командуванням Петра Твердовського, який восени 1918 повернувся до Харбіна як український консул; організовано українську школу й гімназію, українську православну парафію та низку українських установ, які були об'єднані в будинку українського клубу.

    1918—1945[ред. | ред. код]

    У 1922—1931 українське життя в Харбіні загальмувалося через припинення зв'язків з Зеленим Клином, а також через труднощі, які чинила китайська адміністрація, опанована рос. впливами. Тоді значну ролю відогравало товариство «Просвіта», діяв тижневик «Українське Життя».

    Умови для життя покращали від часу, коли 1931 японці створили буферну державу Манчжоу-Го. Воно знову скупчилося в Українському Народному Домі. В Харбіні 1935 постала Українська Національна Колонія як центр для всіх українців у Манчжурії. У 1932—1937 pp. виходив «Манджурський Вісник» (редактор І.Світ), з 1934 українці мали свої радіопередачі.

    Після окупації Манчжурії 1945 радянськими військами більшість українців була заарештована й вивезена, а українські установи ліквідовані.

    Кількість українців у 1930—1940-х pоках — близько 15 000.

    Відомі люди[ред. | ред. код]

    Відомі туристичні місця[ред. | ред. код]

    • Харбінський крижано -сніговий світ—найбільший відкритий масштабний розважальний проект на відкритому повітрі з темою льоду та снігу.
    • Меморіальна вежа протистояння повені Харбіна—побудована 1 жовтня 1958 року на згадку про жителів Харбіна, які перемогли "надзвичайну повінь 1957 року".
    • Парк "Сонячний острів"—мальовниче місце водно-болотного типу, розташоване в центрі міста.
    • Центральний проспект—Перша комерційна пішохідна вулиця Китаю.
    • Російський Софійський собор—став найбільшою православною церквою на Далекому Сході, є історичним свідком і важливою реліквією вторгнення царської Росії на північний схід Китаю.
    • Вежа Дракона — радіотелевізійна вежа Хейлунцзян, має висоту 336 метрів.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]