Український центр культурних досліджень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

50°26′03″ пн. ш. 30°33′22″ сх. д. / 50.43417° пн. ш. 30.55611° сх. д. / 50.43417; 30.55611

Український центр культурних досліджень
Тип організація
50°26′03″ пн. ш. 30°33′22″ сх. д. / 50.434166666694771664° пн. ш. 30.55611111113877953° сх. д. / 50.434166666694771664; 30.55611111113877953Координати: 50°26′03″ пн. ш. 30°33′22″ сх. д. / 50.434166666694771664° пн. ш. 30.55611111113877953° сх. д. / 50.434166666694771664; 30.55611111113877953

Будівля де розміщується Український центр культурних досліджень
Український центр культурних досліджень, всередині

Український центр культурних досліджень (УЦКД) — науково-дослідна установа Міністерства культури України.

Історія[ред. | ред. код]

Створений восени 1994 року на базі Українського центру народної творчості (УЦНТ; був заснований 1938 р. як Центральний будинок народної творчості УРСР), що займався методичним забезпеченням сфери народної творчості, художньої самодіяльності, культурно-дозвіллєвої діяльності, а також організацією мистецьких фестивалів та конкурсів, культурологічних акцій. Певну частину цих функцій успадкував і УЦКД.

У 2016 році Міністерством культури (міністр - Є. Нищук) було здійснено перепрофілювання установи на культурно-просвітницький центр. За офіційною інформацією міністерства, перепрофілювання дозволить установі продовжувати займатися науковою діяльністю та здійснювати прикладні наукові дослідження за кошти Державного бюджету зі збереженням передбачених законодавством усіх соціальних гарантій і прав; отримувати додаткове фінансування на здійснення прикладних наукових досліджень за рахунок коштів Державного бюджету; мати можливість надавати платні послуги, чого раніше вони були позбавлені.[1]

Разом з тим рішення міністерства виявилось неочікуваним і сумнівним для працівників УЦКД

« Протягом минулого року були затверджені подані департаментами Міністерства культури теми науково-дослідних розробок. Ми їх передали на експертну комісію, яка також схвально висловилась. І тому ми до кінця року навіть не знали, що раптом прийнято рішення про скорочення фінансування прикладних розробок. Саме тому ми звернулися з кількома інформаційними листами-запитами, щоб отримати відповідь. Не отримали. «

— О. Буценко, голова УЦКД, [2]

« Нас заламали через ногу. Ніхто не попереджував, ми на кінець року подавали, обґрунтовували теми, на це витрачали свої сили. І раптом ми дізнаємося про дивну річ - створити нас центром, який у законодавстві згадується один раз в Законі про культуру просто через кому, там, де галузева мережа. «

— М. Левада, співробітник УЦКД, [2]

Структура[ред. | ред. код]

В УЦКД працює понад 20 науковців, 5 кандидатів наук.

До складу УЦКД входять:

  • Науково-дослідний відділ культурної політики,
  • Науково-дослідний відділ інноваційних технологій та популяризації культури,

Досягнення[ред. | ред. код]

Працівники УЦКД брали участь у розробці проектів законодавчих та нормативних актів для галузі культури, зокрема — проекту «Закону України про культуру», «Про державну реєстрацію гастрольних заходів», «Про кінематографію» та інших.

УЦКД використовує гранти міжнародних фондів при проведенні наукових досліджень. Було здійснено дослідження сучасної української популярної культури, на базі яких, зокрема, видано книги «Нариси української популярної культури» (1998), «Герої та знаменитості в українській культурі» (1999), «Культура в законі. Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні» (1998), «Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі» (2000), «Роздержавлення в культурній сфері України», «Багатокультурність і освіта» (обидві — 2001), «Пророки, пірати, політика і публіка» (2003), створено «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України» (2018).

Проведено кілька науково-практичних конференцій та семінарів, у 2000-х роках щорічно проходили Подкопаєвські культурологічні читання.

УЦКД виступав організатором і активним учасником міжнародних, всеукраїнських і регіональних культурно-мистецьких акцій:

  • фестивалів народної творчості «Берегиня», «Покуть», «Всі ми діти твої, Україно», «Лесина осінь»,
  • Всеукраїнського конкурсу читців, присвяченого пам'яті Т. Г. Шевченка (щорічний; влаштовуються зусиллями працівників ІПНК),
  • Всеукраїнського огляду народної творчості та інших.

У 2018 УЦКД займався проектом "Малі міста – великі враження"[3][4], частково фінансованого Міністерством культури України, в заходах якого взяли якого взяли участь 1315 учасників та 110 тис. глядачів[5].

Керівники[ред. | ред. код]

Книги, видані УЦКД[ред. | ред. код]

  • Нариси української популярної культури [Текст] / О. Гриценко [та ін.] ; ред. О. Гриценко ; Український центр культурних досліджень, Інститут культурної політики. - К. : [б.в.], 1998. - 760 с. - ISBN 966-95394-0-4
  • Герої та знаменитості в українській культурі / ред.: О. Гриценко; упоряд.: О. Гриценко; Укр. центр культ. дослідж. - К., 1999. - 351 c. - укp.
  • Солодовник В.  Культура в законі: Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні / В. Солодовник, О. Гриценко, М. Стріха, В. Вечерський; ред.: О. Гриценко; Укр. центр культ. дослідж. - К., 1998. - 100 c. - укp.
  • Українська культура і європейська інтеграція : [зб. аналіт. матеріалів] / наук. ред. О. А. Гриценко. –. К. : УЦКД, 2007. – 99 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]