Унцилін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Унцилін
Uncilin
Народився невідомо
Помер бл. 613
Титул герцог Алеманії
Термін 587—607 роки
Попередник Леутфред I
Теодефрід
Наступник Гунзон

Унцилін (Унцелен, Унцелін) (д/н — бл. 613) — герцог Алеманії в 587—607 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Про походження нічого невідомо. У 587 році король Хільдеберт II позбавив посади герцога Леутфреда, передавши її Унциліну. Якоючатсиною Алеманії він правив достеменно невідомо, але припускають, що це було майбутнє Швабське герцогство. У 591 році після смерті герцога Теодефріда об'єднав Алеманію під своєю владою.

У 595 році після смерті короля Хільдеберта II його володіння було поділено між синами Теодебертом II і Теодоріхом II. Прицьому поділу зазнало й Алеманія по річці Рейн — сучасні Ельзасі північну Швейцарію отримав Теодоріх II, решту — Теодеберт II. В результаті Алеманське герцогство утратило свій цілісний статус. Оскільки центр Алеманії — Страсбург — опинився під владою Теодоріха II, то унциліні передусім підкорявся йому.

У 605 і 606 роках Унцилін став перешкодою до війни між братами-королями, оскільки тоді алеманам довелося битися один з одним. У 605 році герцог Алеманії домігся страти мажордома Протадія, що очолював бургундські війська та був прихильником королеви Брунгільди, яка прагнула підкорити Австразію. Невдаволена такою політикою Унциліна 607 року королева наказала слугам відрубати ногу Унциліну. Внаслідок цього відповідно до законів алеманів (Pactus legis Alamannorum), згідно з яким герцогом міг бути лише той, хто міг сісти на коня, Унцилін вимушений був відмовитися від посади. Новим герцогом став Гунзон. Помер Унцилін близько 613 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fuchs, Karlheinz; Kempa, Martin; Redies, Rainer. Die Alamannen (Ausstellungskatalog). Stuttgart: Verlag Theiß, 2001. ISBN 3-8062-1535-9.
  • Dieter Geuenich: Geschichte der Alemannen. Verlag Kohlhammer, Stuttgart 2004, ISBN 3170182277 / ISBN 3170120956
  • Thorsten Fischer: Uncelen. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 31, Walter de Gruyter, Berlin/New York 2006, ISBN 3-11-018386-2, S. 433—434.