Перейти до вмісту

Уразливість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Уразливість (вразливість)[1] — це нездатність (наприклад, системи або її частини) витримувати впливи недружнього середовища; міра чутливості до уражень, пошкоджень; слабке місце одного з елементів об'єкта захисту; фактор реалізації загрози.

  • Екологічна вразливість — це нездатність живих організмів або навколишнього середовища витримувати дію зовнішніх екологічних чинників[2].
  • Соціальна вразливість — це недоступність для певних категорій населення соціальних послуг, необхідних для нормального соціального становлення[3].
  • Вразливість у комп'ютерній безпеці — нездатність інформаційної системи протистояти реалізації певної загрози або сукупності загроз[4].
  • Фінансова вразливість — низька частка капіталу, залежність від банківських ризиків.
  • Психологічна вразливість — чутливість особистості стосовно несприятливих зовнішніх чинників[5].
  • Екосистемна вразливість — можливий розмір збитків чи шкоди системи від зміни клімату. Залежить не тільки від чутливості системи, але також від її здатності адаптуватись до нових кліматичних умов.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вразливість // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Природно-техногенна небезпека: сутність поняття та особливості трактування / Т. Мельник, Н. Мельник // Вісник Львівського університету. Серія географічна. — 2014. — Вип. 45. — С. 99-105.
  3. «Молоді спеціалісти» на ринку праці / Г. В. Коваль // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Сер. : Державне управління. — 2012. — Т. 202, Вип. 190. — С. 121—124
  4. Основні поняття. НД ТЗІ 1.1-003-99: Термінологія в галузі захисту інформації в комп'ютерних системах від несанкціонованого доступу. Київ: Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. 1999.
  5. Засоби соціальної адаптації дитини у сучасному світі: досвід Німеччини [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] / Л. В. Литвин // Педагогічний процес: теорія і практикаВип. 1. Вип. 1 ; — К. : Едельвейс , 2013. — с. 96-105.

Посилання

[ред. | ред. код]