Урок фортепіано (фільм, 2024)
«Урок фортепіано» | |
---|---|
The Piano Lesson | |
Жанр | драма |
Режисер | Малкольм Вашингтон |
Продюсер | Тодд Блек Дензел Вашингтон |
Сценарист | Вірджил Вільямс Малкольм Вашингтон |
На основі | однойменної п'єси Огаста Вілсона |
У головних ролях | Семюел Л. Джексон Джон Девід Вашингтон Даніель Дедвайлер Рей Фішер |
Оператор | Майк Гюлакіс |
Композитор | Александр Деспла |
Монтаж | Леслі Джонс |
Художник | Девід Дж. Бомба Чардей Адамс |
Костюмер | Френсін Джеймісон-Танчук |
Кінокомпанія | Mundy Lane Entertainment |
Дистриб'ютор | Netflix |
Тривалість | 125 хвилин |
Мова | англійська |
Країна | США |
Рік | 2024 |
Дата виходу | 11 вересня 2024 (Міжнародний кінофестиваль в Торонто) 22 листопада 2024 (Netflix) |
IMDb | ID 15507512 |
Рейтинг | PG-13 |
«Урок фортепіано» (англ. The Piano Lesson) — американський драматичний кінофільм 2024 року, режисерський дебют Малкольма Вашингтона. Друга екранізація однойменної п'єси Огаста Вілсона.
У фільмі залучений суттєвий акторський ансамбль, очолюваний Семюелем Л. Джексоном, Джоном Девідом Вашингтоном, Даніель Дедвайлер і Реєм Фішером. Світова прем'єра «Уроку фортепіано» відбудеться 11 вересня 2024 року на міжнародному кінофестивалі в Торонто. 22 листопада того ж року фільм стане доступним у потоковому сервісі Netflix.
Дія відбувається у 1936 році в Піттсбурзі. Основний сюжетний конфлікт відбувається між братом і сестрою Чарльзами, котрі не можуть домовитись щодо подальшої долі сімейної реліквії — фортепіано, декорованого їхнім поневоленим прадідом. Брат, Малюк Віллі, хоче продати його, щоб викупити землю, на якій у рабстві працювали його дідусі та бабусі. Сестра, Берніс, наполягає на збереженні фортепіано, адже на ньому зображені обличчя дружини та сина їхнього предка…
- Семюел Л. Джексон — Докер
- Джон Девід Вашингтон — Малюк Віллі
- Даніель Дедвайлер — Берніс
- Рей Фішер — Лаймон
- Скайлер Еліс Сміт — Марета
- Корі Гокінс — Ейвері Браун
- Майкл Поттс — Нюнявий Малюк
- Стефан Джеймс — Малюк Чарльз
- Еріка Баду — Люсіль
- Черіті Джордан — Мама Берніс
- Метрелл Сміт — Кроулі
- Джерріка Гінтон — Грейс
- Гейл Бін — Доллі
- Полетта Вашингтон — Мама Ола
- Олівія Вашингтон — Мама Ола в молодості
- Дітта Вест — Мама Естер
Малкольм Вашингтон, син режисера та актора Дензела Вашингтона, прочитав п'єсу Огаста Вілсона «Урок фортепіано», займаючись оцифруванням родинного фотоархіву. «Я подумав: „Я повинен з нею щось зробити. Я маю зайнятись цим текстом у значущий спосіб“» — казав він. Розробляючи підхід до адаптації п'єси, Вашингтон вивчав архіви Огаста Вілсона, спілкувався з його родиною, ходив вулицями, на яких зростав автор, намагаючись «знайти зв'язок із його духом»[1].
Головним джерелом натхнення для режисера була творчість незалежного кінорежисера Чарльза Бернетта, зокрема його фільми «Вбивця вівці» та «Заснути у гніві». Вашингтон переніс до фільму свій власний життєвий досвід, заявивши, що насправді він робив цей фільм всі 33 роки, що живе на світі. Дія всієї п'єси відбувається в одній кімнаті, але режисер розширив сюжет, додавши деталі флешбеків. Вашингтон візуально зобразив моменти, які в п'єсі тільки обговорюються, як-то надприродні елементи — привиди предків родини. «Фільм — абсолютно інший провідник тексту, ніж сцена. А в Огаста Вілсона кожна репліка, неначе шекспірівська, неначе поема. Весь фільм можна зробити всього з декількох його речень» — казав режисер[1].
Основний акторський склад наполовину повторив той, що був у бродвейській постановці п'єси 2022 року — до своїх театральних ролей повернулись Семюел Л. Джексон, Джон Девід Вашингтон (брат режисера) та Рей Фішер. Джексон грав у виставах за п'єсою майже все своє життя — у молоді роки актор першим в історії втілював образ Малюка Віллі, якого в фільмі грає Вашингтон, був дотичним до розробки персонажа спільно з Огастом Вілсоном[1].
Знімальний процес «Уроку фортепіано» пройшов із квітня по червень 2023 року в Атланті та Мейконі, таким чином ставши першою екранізацією робіт Огаста Вілсона, що не фільмувалась у Піттсбурзі[2][3].
Світова прем'єра «Уроку фортепіано» відбудеться 11 вересня 2024 року на міжнародному кінофестивалі в Торонто. У відгуках критиків, що першими побачили фільм, була виокремлена акторська робота Даніель Дедвайлер. «Емоційно приголомшливою та катартичною» назвав її Кріс Мерфі (Vanity Fair)[1].