Фані Елофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фані Елофф
Народився 7 жовтня 1885(1885-10-07)
Преторія, ПАР
Помер 20 листопада 1947(1947-11-20) (62 роки)
Преторія, ПАР
Країна  ПАР
Діяльність скульптор
Галузь скульптура
Знання мов англійська
Напрямок імпресіонізм
Родичі Поль Крюгер

Фані Елофф (англ. Stephanus Johannes Paulus Eloff; 7 жовтня 1885 - 20 листопада 1947, Гаутенг, ПАР) — південноафриканський скульптор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був шостою дитиною та другим сином у родині Фредеріка Крістоффеля Елофа (Frederik Christoffel Eloff) та Елсі Францини Елофф (Elsie Francina Eloff), уродженої Крюгер. Батько матері, 5-й президент Південно-Африканської республіки (1883-1900), Пауль Крюгер жив неподалік них.

У юності разом з іншими майбутніми Південно-африканськими художниками, такими як Якоб Хендрік Пеніф (Jacobus Hendrik Pierneef), Жерар Мурдейк (Gerard Moerdijk) і Гордон Лейт (Gordon Leith) до початку англо-Бурської війни (1899) модельну школу Staats Model School у Преторії.

Після падіння Преторії 3 вересня 1900 Елофф з сім'єю разом з Паулемо Крюгером емігрував до Швейцарії.

Після смерті Крюгера у 1904 сім'я повернулася до Преторії і Фані Елофф завершив навчання. Потім він вступив до Південно-Африканської гірничої школи в Йоганнесбурзі, щоб вивчати там геологію[1].

У 1908 вирішив продовжити навчання в Європі, в університеті Сорбонни в Парижі. Познайомившись із творчістю знаменитих французьких скульпторів, він вирішив присвятити себе роботі в галузі скульптори. У Парижі він вступив на анатомічні курси Jardin Des Plantes і в скульптурний-клас художньої школи Пітера Девіда Едстрома (Peter David Edstrom)[2].

Завдяки своїй любові до образотворчого мистецтва та мистецтва танцю, познайомився з паризькими майстрами балету. Танцюристи багато позували йому, а скульптор здобув популярність зображеннями оголених танцюристів та спортсменів.

У 1924 скульптор брав участь у мистецькому конкурсі, що проводився в рамках Паризької Олімпіади в 1924. Там виставлялися його роботи Метатель списа та Боксер[3]. Призових місць скульптури не здобули.

У роки Другої Світової Війни (1939-1945) Париж зайнятий німцями і Елофф повернувся до Південної Африки.

У 1945 Південно-Африканська Академія наук і мистецтв за заслуги в галузі мистецтва нагородила скульптора почесною медаллю. На той час його здоров'я похитнулося, Елофф не міг довго працювати.

20 листопада 1947 помер під час операції в лікарні Преторії. Всю його нерухомість, включаючи майстерню в Парижі, в 1948 виставили на торги. Сам скульптор був похований на Західному цвинтарі Преторії[4].

Виставки[ред. | ред. код]

  • Персональна виставка в Pretoria City Hall (1912)
  • Спільна виставка Фані Елофф з художником-пейзажистом Якобом Хендріком Пеніфом (Jacobus Hendrik Pierneef) у Jewish Guild Hall, Йоганнесбург (1929)
  • Спільна виставка Eloff та Pierneef у Pierneef's House Elangen, Преторія (1941)
  • Предаукціонна виставка в Christie's Gallery, Йоганнесбург (1948)
  • Ретроспективна виставка робіт художника в Mapungubwe Museum, Університет Преторії (2011)

Скульптури[ред. | ред. код]

Збереглося близько 102 робіт скульптора[5]. Частина з них знаходяться в колекціях відомих художніх музеїв, таких як Художній музей Преторії, Університет Преторії, Центр Жоржа Помпіду, Національний музей історії культури, Будинок-музей П. Крюгера, Національна галерея мистецтв у Кейптауні, Південно-Африканська Академія наук.

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. De Kamper, Gerard & Chris de Klerk. Sculptured, The complete works of Fanie Eloff. University of Pretoria, 2011, p. 12
  2. Van Heerden, RJ. Fanie Eloff as beeldhouer. Unpublished MA dissertation, University of Pretoria, 1963, p. 10
  3. Фани Элофф. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 1 січня 2018.
  4. De Kamper, Gerard & Chris de Klerk. Sculptured, The complete works of Fanie Eloff. University of Pretoria, 2011, p. 14
  5. De Kamper, Gerard & Chris de Klerk. Sculptured, The complete works of Fanie Eloff. University of Pretoria, 2011, p. 26-124