Фейнберг Володимир Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Борисович Фейнберг
Дата народження 14 березня 1892(1892-03-14)
Дата смерті 1969(1969)
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Професія режисер, сценарист
Нагороди
Георгіївський хрест 2 ступеня
||
Георгіївський хрест 3 ступеня
||
Георгіївський хрест 4 ступеня
IMDb ID 0270687

Володимир Борисович Фейнберг (нар. 14 березня 1892(18920314) — 1969) — радянський кінорежисер і сценарист.

Батько російського письменника і сценариста Володимира Куніна.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1892 року.

Учасник Першої світової війни. Був шеф-пілотом 12-го винищувального авіаційного загону Двору Його Імператорської Величності. Нагороджений трьома Георгіївськими хрестами.

В кінематографі — з 1919 року. Розпочинав асистентом монтажера на Ленінградській кіностудії. Згодом працював режисером на кіностудіях СРСР: Ленфільм, ЦОКС, Фрунзенська кіностудія. З 1954 року — режисер Алма-Атинської кіностудії.

Помер 1969 року.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]
Режисер[ред. | ред. код]
  • 1925 — Диво з самогоном (короткометражний).
  • 1926 — 333 нещастя (короткометражний).
  • 1926 — Вор, але не багдадський (короткометражний).
  • 1926 — Тарко.
  • 1927 — Могила Панбурлея.
  • 1928 — Інженер Єлагін.
  • 1929 — Каан-Кереде.
  • 1930 — Мертва душа.
  • 1931 — Білий камінь.
  • 1932 — Перевибори (документальний).
  • 1940 — Голос Тараса.
  • 1941 — Зустріч (Бойовий кінозбірник № 2).
  • 1958 — Шквал.
  • 1959 — Алтин Сандик (документальний).
  • 1960 — Їхній час настав (документальний).
  • 1961 — Великий день республіки (документальний).
  • 1962 — Чабанська новь (документальний).
  • 1964 — Всі прапори в гості до нас (документальний).
  • 1965 — Ігор Лобода (документальний).

Посилання[ред. | ред. код]