Фененко
Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Фененко. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини.
Фененко — прізвище.
- Фененко Анатолій Іванович (нар. 23 квітня 1933, м. Прилуки Чернігівської області) — український учений, доктор технічних наук, професор.
- Фененко Вадим Михайлович (1.08.1893 — січень 1942) — штабс-капітан 4-го Фінляндського стрілецького полку. Георгіївський кавалер (1915). З дворянського роду Фененків. Син генерал-майора Фененка Михайла Яковича — командира 156-го піхотного Єлисаветпольського полку.
- Фененко Василь Іванович (1.01.1875 — 1931) — слідчий з особливо важливих справ Київського окружного суду. Проводив попереднє слідство у Справі Бейліса та замаху на вбивство П.А.Столипіна. З дворянського роду Фененків.
- Фененко Володимир Іванович (30.04.1873 — ?) — полковник 19-го піхотного Костромського полку, учасник Рос.-японської (1904-1905) та Першої світової війни, нагороджений Георгіївською зброєю (1915). З дворянського роду Фененків.
- Фененко Володимир Хомич (10.02.1841 — 27.01.1916) — судовий діяч, сенатор, член Верховного кримінального суду Російської імперії. З дворянського роду Фененків.
- Фененко Всеволод Павлович (18.10.1880 — 03.04.1944) — юрист, судовий діяч. Син дворянина Павла Миколайовича Фененка і Єфросинії Михайлівни Фененко. Народився в Умані на Черкащині. Загальну освіту здобув у Чернігівській гімназії (1899). У 1904 році успішно закінчив юридичний факультет Університету святого Володимира (м. Київ). Служив по судовому відомству в Київській та Чернігівській губерніях. Колезький асесор, потім статський радник. До жовтневого перевороту служив прокурором Катеринославського Окружного суду. З січня 1918 року — в Добровольчій армії. У збройних силах півдня Росії і російській армії — до евакуації з Криму. 14 листопада 1920 року евакуйований з Севастополя на транспорті "Генерал Корнілов". (Історик С.В. Волков. База даних "Учасники Білого руху в Росії" на січень 2016). Опинився в еміграції в Югославії. Помер 03.04.1944 року в Белграді. Місце поховання — Російський некрополь Белграда, ділянка 8, місце 831.
- Фененко Гаврило Олександрович (27.03.1805 — після 1868) — судовий діяч Російської імперії, губернський прокурор, дійсний статський радник (з 1864 р.). З 1851 року — голова Гродненської палати кримінального суду. З дворянського роду Фененків.
- Фененко Микола Васильович (31.12.1908 — 05.05.1969) — історик, краєзнавець, шевченкознавець, письменник, учасник антигітлерівського підпілля ОУН на Донеччині, в'язень сталінських таборів. З дворянського роду Фененків.
- Фененко Микола Йосипович (14.04.1883 — ?) — природознавець, дослідник історії Сіверщини. Хранитель сімейного архіву. З дворянського роду Фененків. Син голови Конотопської земської управи Фененка Йосипа Романовича 'та Скоропадської Євгенії Федорівни.
- Фененко Микола Хомич (03.07.1836 — 12.04.1877) — доктор медицини, статський радник, симбірський лікар, організатор системи охорони здоров'я в Симбірській губернії. З дворянського роду Фененків. Рідний брат сенатора Фененка Володимира Хомича.
- Фененко Михайло Васильович (1893 — 21.11.1937) — інтендант 2 рангу (майор), син дворянина Василя Миколайовича Фененка. Двоюрідний брат Фененка Миколи Васильовича. Місце народження — Сумська обл., с. Макове Шосткинського р-ну. Останнє місце проживання — Чернігівська обл., м. Ніжин. Останнє місце роботи — начальник військового складу № 80, інтендант 2 рангу. Заарештований 16.06.1937 року. Воєнною колегією Верховного суду СРСР 20.11.1937 р. за участь у "антирадянській військово-фашистській змові" засуджений до вищої міри покарання, позбавлений військового звання. Розстріляний 21.11.1937 року у м. Києві. Реабілітований 26.12.1957 р. Воєнною колегією Верховного суду СРСР. (Національний банк репресованих. Запис №205832.)
- Фененко Михайло Якович (I) (1778 — 1841) . Син дворянина Якова Федоровича Фененка і Феодосії Василівни Фененко. У службі з 03.01.1798 р. унтер-офіцером Нижегородського мушкетерського полку; з 29.11.1799 р. — підпрапорщик; з 03.07.1802 р. — портупей-прапорщик; з 05.02.1803 р. — прапорщик; з 25.05.1806 р. — підпоручик; з 11.09.1806 р. — поручик; з 14.04.1810 р. штабс-капітан; з 02.04.1811 р. — капітан Пензенського піхотного полку; з 09.03.1816 р. — майор при відставці. Був у бойових походах: 1806 р. — за Дністром, 1807 р. — при облозі Ізмаїла, в Бессарабії, Молдавії та Валахії; 1810 р. — при Туртукаї, Рущуці, Бендерах; 1812 — 1813 р. — при Новому Замості, у Сілезії, Богемії, Саксонії, при Лейпцигу; 1814 р. — у Пруссії і Франції, при Краоні, Лаоні, при взятті Парижа. Мав орден Святої Анни 4-го ступеня. Володів маєтком у с. Маково, Глухівського повіту Чернігівської губернії, де жив після відставки і там же похований. Дід генерал-майора, героя Першої світової війни, Георгіївського кавалера Фененка Михайла Яковича. (Милорадович, с.360, т.II.)
- Фененко Михайло Якович (1860 — 1918) — генерал-майор, герой Першої світової війни. Командир 156-го піхотного Єлисаветпольского полку (з 29.11.1915). Георгіївський кавалер. З дворянського роду Фененків.
- Фененки — дворянський рід.