Фен (імператриця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фен
Псевдо Веньмін
Народилася 442(0442)
Померла 490
Національність мужун
Діяльність політик
Титул імператриця
Термін 456–490
Рід Q10564440?
Батько Фен Лан
Мати панні Ван
Брати, сестри  • Feng Xi[d]
У шлюбі з Вень-чен-ді
Діти Тоба Хун

Фен (*冯, 442 —490) — китайська імператриця з династії Північна Вей, фактична володарка держави у 465–490 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походила з роду Фен, що були правителями держави Північна Янь. Донька Фен Лана, Січен-гуна, та панні Ван. У 433 році її батько потрапив у полон до війська Північної Вей, проте зумів зберегти життя, ставши служити династії Тоба. В подальшому Фен Лана все ж було страчено за зловживання. Його донька Фен опинилася при імператорському дворі. У 455 році стала наложницею імператора Вень-чен-ді, а у 456 році внаслідок інтриг отримала титул імператриці. Незабаром народила йому сина Хуна.

Володарювання[ред. | ред. код]

Після смерті Вень-чен-ді в 465 році трон перейшов до його сина Хуна, що прийняв титул Сянь-вень-ді. До часу вступу на престол йому було всього 11 років. Тому справи управління країною прийняв на себе ченсян (на кшталт канцлера) І Хунь. Незабаром він став готувати змову з метою повалення імператора і захоплення влади. Імператриці Фен стало відомо про це, і вона згуртувала навколо себе сили, які протистояли канцлеру і його намірам. І Хуня було схоплено і вбито, після чого контроль за політичними справами перейшов в руки імператриці.

В 471 році, коли Сянь-вень-ді підріс і міг претендувати на самостійне керування країною, мати примусила його зректися престолу на користь його первістка — Хуна (ієрогліф «хун» в його імені має інше накреслення, ніж в імені його батька але читається так саме), що отримав титул Сяо-вень-ді. Йому було 4 роки, і вся повнота влади збереглася за імператрицею Фен, яка тепер мала титул тайхуан-тайхоу (імператриця-бабуся).

Втім у 476 році Сянь Вень-ді зробив спроби відродити свій вплив, наказавши стратити коханців імператриці Фен — сановників Лі Фу та Лі І. У відповідь імператриця Фен отруїла свого сина. Після цього на владу Фен ніхто не зазіхав.

Водночас вона намагалася провести низку реформ у державі. Спочатку проведено податкову реформу. Встановлено порядок сплати податків, виходячи з розподілу людей на 3 категорії і 9 розрядів залежно від майнового та фінансового стану. Були також відновлені звичні для населення розміри і вартість частин шовкових тканин, які були потрібні у вигляді однієї з податкових статей. Посилили боротьбу з хабарництвом та іншими зловживаннями з боку чиновництва. У 484 році відновили систему оплати праці чиновників, що існувала за часів династії Цзінь.

Водночас розпочалася політика китаїзації кочових племен імперії. У 483 році були заборонені шлюби між членами одного і того ж роду, що практикувалося у племені тоба. У 485 році було наказано звільнити китайців, що находилися у рабстві у представників тоба.

В 485 році оприлюднений наказ щодо впровадження так званої «надільної» системи землекористування, що іменувалася «роздачею рівних полів». Згідно з неї, кожне домогосподарство (доросла подружня пара) повинне було гарантовано отримати чітко визначену за розміром ділянку землі під ріллю і розведення технічних культур (тутового шовкопряда та інших), з якого належало сплачувати певну норму податків. Набагато більші, ніж простолюдину, земельні наділи надавалися чиновникам різних рангів. Саме цей порядок ліг в основу тих зразків, які пізніше практикувалися в аграрній політиці наступних китайських імперій.

У 486 році імператриця Фе видала наказ про введення поділу населення країни на об'єднання громад у 5, 25 і 125 дворів на чолі із старостами. Це мотивувалося прагненням влади потрапляння в залежність від великих землевласників. Наказ 487 року дозволяв селянам у зв'язку з неврожаєм переселятися в інші райони, отримуючи при цьому соціальну виплату з державної скарбниці. У 488 році Фен наказала створити державні запаси зерна на випадок голоду і заснувати систему військових поселень — поєднання селянської праці з військовою підготовкою і почерговим несенням військової служби.

Наприкінці життя Фен стали готувати план переносу столиці з м. Пінчен до м. Лоян (старовинної китайської столиці). Втім імператриця не встигла виконати цей задум, померши у 490 році.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Общество и государство в Китае: XXXIV научная конференция / Ин-т востоковедения; Сост. и отв. ред. Н. П. Свистунова. — М.: Вост. лит., 2004. — 304 с. С. 218–222.
  • History of Northern Dynasties, vol. 13.