Фердинанд Леопольд Ойоно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд Леопольд Ойоно
Народився 14 вересня 1929(1929-09-14)[1][2][…]
Нгулемаконгd, Мвілаd, Південний регіонd, Камерун[4][5][6]
Помер 10 червня 2010(2010-06-10)[7][1][…] (80 років)
Яунде, Камерун[8][5][6]
Країна  Камерун[4][9][10]
Діяльність письменник, дипломат, політик
Alma mater Національна школа адміністрації
Знання мов французька[1][10][11]
Заклад Організація Об’єднаних Націй[12]
Посада посол[13][4], Міністр закордонних справ Камерунуd і Міністр мистецтва та культури Камерунуd

Фердинанд Леопольд Ойоно́ (фр. Ferdinand Léopold Oyono, 14 вересня 1929, Еболова, Французький Камерун — 10 червня 2010, Яунде, Камерун) — камерунський письменник і політик, міністр закордонних справ Камеруну (1992—1997).

Життєпис[ред. | ред. код]

Здобув освіту в Яунде і в Парижі. Після здобуття Камеруном незалежності перебував на дипломатичній роботі, був членом делегації на сесії ООН в 1960 р, коли країна була прийнята в організацію.

У 1965 р — посол в Ліберії, У 1965—1968 рр. — посол в країнах Бенілюксу та при ЄС, У 1969—1974 рр. — посол у Франції і в Іспанії, Італії, Марокко, Алжирі і Тунісі (за сумісництвом), У 1974—1982 рр. — постійний представник Камеруну при ООН, в грудні 1975 р був головою Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй на його 1866 м засіданні.

У 1982—1984 рр. — посол в Алжирі та Лівії (за сумісництвом), У 1984—1985 рр. — посол у Великій Британії та скандинавських країнах (за сумісництвом).

У 1985—1986 рр. — генеральний секретар адміністрації президента Поля Бійя.

У 1986—1990 рр. — міністр міського планування і житлового будівництва, У 1992—1997 рр. — міністр закордонних справ Камеруну, У 1997—2007 рр. — міністр культури Камеруну.

У 2009 р призначений послом з особливих доручень[14].

Автор книг[ред. | ред. код]

  • Автор творів, присвячених боротьбі з колоніалізмом. У першому романі Життя хлопця (Une vie de boy, 1956), малюючи долю юнака-слуги, автор розвиває тему пробудження людської гідності у поневолених. Роман Старий негр і медаль (Le vieux nègre et la médaille, 1956, увійшов до списку 100 кращих африканських книг XX століття) продовжує ту ж тему, інакше вирішуючи її: протест старої Мекі завершується не бунтом, а тупою безнадією. Уже в цій книзі звучать інтонації трагічної безвиході, які посилюються в третьому романі — Дорога Європи (Le chemin d'Europe, 1960)[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. ↑ а б в https://www.universalis.fr/encyclopedie/ferdinand-leopold-oyono/
  5. ↑ а б http://www.rfi.fr/afrique/20100611-deces-ferdinand-leopold-oyono-ecrivain-ancien-ministre-cameroun
  6. ↑ а б http://ferdinandleopoldoyono.org/index.php?option=com_content&view=article&id=23:biographie-officielle-de-son-excellence-ferdinand-leopold-oyono&catid=5:actualites
  7. ↑ http://www.jeuneafrique.com/Article/ARTJAWEB20100610210919/ferdinand-oyono-le-vieux-negre-est-mort.html
  8. ↑ https://www.jeuneafrique.com/185179/politique/ferdinand-oyono-le-vieux-n-gre-est-mort/
  9. ↑ https://www.lisez.com/auteur/ferdinand-oyono/77737
  10. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Record #12170141x // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  11. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  12. ↑ https://web.archive.org/web/20190806162936/http://ferdinandleopoldoyono.org/index.php?option=com_content&view=article&id=23:biographie-officielle-de-son-excellence-ferdinand-leopold-oyono&catid=5:actualites
  13. ↑ https://www.memoireonline.com/04/10/3300/m_Ferdinand-Leopold-OYONO-le-diplomate6.html
  14. ↑ Katalog der deutschen nationalbibliothek(нім.)
  15. ↑ Cameroun: décès de l'écrivain et ex-ministre Ferdinand Oyono(фр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фердинанд_Леопольд_Ойоно&oldid=37884248