Феросилікомарганець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Феросилікомарганець — феросплав, основними складовими якого є залізо, кремній та марганець.

Використання[ред. | ред. код]

Застосовується у металургії у процесі виробництва сталі для її розкислення та легування.[1]

Силікомарганець також використовують як відновник при силікотермічному процесі, зокрема для виробництва безвуглецевого, маловуглецевого та середньовуглецевого феромарганцю та ферохрому, а також при виробництві флюсів.

Особливості кремнію як відновника:

  • Висока спорідненість с киснем, проте снижується з підвищення температури;
  • Можливість отримання безвуглецевих феросплавів;
  • У процесі плавки утворюються силіциди, що у свою чергу збільшує вміст кремнію у сплаві;
  • Більші затрати електроенергії;
  • Кремній більш дорогий відновник, так як використовується у вигляді феросплаву.

Феросилікомарганець постачають у шматках масою не більше 20 кг.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Виробляється за державним стандартом України ДСТУ 3548-97 марок МнС17, МнС22.

Марка Зміст за стандартом %
марганець, не менше кремній вуглець фосфор сірка
А Б
не більше
МнС17 65 15—20 2,5 0,1 0,6 0,03
МнС22 65 20—25 1,0 0,1 0,35 0,03

Гранулометричний склад[ред. | ред. код]

Клас крупності 1 2 3 4 5 6
Розмір шматків 20—200 20—100 5—100 5—50 5—25 0—300

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нікопольський завод феросплаів | Феросилікомарганець. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 червня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.