Формула-1 — Гран-прі Німеччини 2008

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гран-прі Німеччини 2008
Німеччина LXVIII Großer Preis Santander von Deutschland
Дата 20 липня 2008 року
Місце Німеччина Хоккенхайм
Траса Хоккенхаймринг
Довжина кола 4.574 км
Дистанція 306.458 км (67 кіл)
Погода Сонячно, сухо
Температура повітря +22°С, траси +32°С
Поул
1:15.666 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
Найшвидше коло
1:15.987
(
52 коло)
Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ
Подіум
Переможець Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
2 місце Бразилія Нельсон Піке (мол.) Рено
3 місце Бразилія Феліпе Масса Феррарі
Формула-1. 10-й з 18 етапів сезону 2008/ Гонка №795
Circuit Hokenheimring.png
9.Велика Британія < 10 > 11.Угорщина
2006 < Гран-прі Німеччини 2008 > 2009

Гран-прі Німеччини 2008 року — десятий етап чемпіонату світу 2008 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 18 по 20 липня на автодромі Хоккенхаймринг (Хоккенхайм, Німеччина). Перемогу, як і два тижні до цього, святкував британець Льюїс Хемілтон, який після перемоги на домашньому для себе і для команди «Макларен» британському гран-прі, виграв домашній етап і для мотористів Мерседесу. Це дозволило йому одноособово очолити залік чемпіонату пілотів з перевагою у чотири очки над найближчим переслідувачем (Феліпе Масса).

Гран-прі Німеччини проходив після річної перерви: у 2007 році його не було у календарі чемпіонату, але був Гран-прі Європи, що пройшов на Нюрбургринзі; з цього року Гран-прі Німеччини було поновлено і два найвідоміші німецькі автодроми повинні щорічно чергуватися у його проведенні.

Хемілтон мав відчутну перевагу над суперниками протягом усього вікенду. Після завоювання поул-позишн і успішного старту, він впевнено лідирував протягом першої половини перегонів і зміг отримати значний часовий гандікап над переслідувачами. Але аварія Тімо Глока на 35 колі (на боліді ламається задня права підвіска і машину кидає на піт-волл, велика кількість уламків усіює стартову пряму) спричинила виїзд машини безпеки на трасу і часовий розрив було анульовано. Машина безпеки залишалась на трасі з 36 по 41 коло. Протягом цього часу майже весь пелотон поїхав на другий піт-стоп. Лише декілька пілотів залишилися у пелотоні, не поїхавши на дозаправку, у тому числі і лідер перегонів, Льюїс Хемілтон. Так як у нього залишалося пального ще на 8-9 кіл, то команда вирішила ризикнути і поклалася на швидкість боліда та пілота. Після рестарту Хемілтон завдяки більш легкому боліду почав відігрувати час. Але після піт-стопу на 50 колі британець повертається на трасу тільки п'ятим відразу у 0,4 секунди від свого напарника, Хейкі Ковалайнена. На 52-му колі Льюїс обганяє фінна. На 53-му колі лідер перегонів, німець Нік Хайдфельд, заїжджає на піт-стоп і повертається у пелотон за британцем, а в цей час очолює пелотон юний бразилець Нельсіньо Піке на «Рено». Це несподіване лідерство бразильця було викликано успішною стратегією, що була використана командою: бразилець планував лише один піт-стоп і так вийшло, що зробив він його відразу після аварії Тімо Глока, коли піт-лейн ще не було закрито; далі все залежало від стабільної їзди Піке з обережним ставленням до гуми. На 57-му колі Хемілтон обганяє Массу, а контратака у бразильця не вийшла. На 60-му колі британець обганяє і молодого бразильця: Піке розуміє, що Хемілтону потрібна лише перемога, що машина у нього значно швидша, а гума новіша, тому обгін вийшов простим і майже без заперечень з боку бразильця. Для Нельсона, який досить погано стартував у чемпіонаті і на якого здійснювався значний тиск протягом першої половини сезону, і у доробку якого було лише два очка, для нього важливішим було доїхати до фінішу на подіумі, чим спробувати поборотися за перемогу, що могло призвести навіть і до сходу.

На подіумі вперше з Гран-прі Бельгії 1991 року опинилося аж два бразильця, тоді це були триразові чемпіони: Айртон Сенна і батько Нельсіньо — Нельсон Піке.

Класифікація[ред. | ред. код]

Кваліфікація[ред. | ред. код]

Пілот Команда 1 частина 2 частина 3 частина
1 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 1:15.218 1:14.603 1:15.666
2 Бразилія Феліпе Масса Феррарі 1:14.921 1:14.747 1:15.859
3 Фінляндія Хейкі Ковалайнен Макларен-Мерседес 1:15.476 1:14.855 1:16.143
4 Італія Ярно Труллі Тойота 1:15.560 1:15.122 1:16.191
5 Іспанія Фернандо Алонсо Рено 1:15.917 1:14.943 1:16.385
6 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі 1:15.201 1:14.949 1:16.389
7 Польща Роберт Кубіца Заубер-БМВ 1:15.985 1:15.109 1:16.521
8 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено 1:15.900 1:15.481 1:17.014
9 Німеччина Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 1:15.532 1:15.420 1:17.244
10 Велика Британія Девід Култхард Ред Булл-Рено 1:15.975 1:15.338 1:17.503
11 Німеччина Тімо Глок Тойота 1:15.560 1:15.508
12 Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 1:15.596 1:15.581
13 Німеччина Ніко Росберг Вільямс-Тойота 1:15.863 1:15.633
14 Велика Британія Дженсон Баттон Хонда 1:15.993 1:15.701
15 Франція Себастьєн Бурде Торо Россо-Феррарі 1:15.927 1:15.858
16 Японія Кадзукі Накадзіма Вільямс-Тойота 1:16.083
17 Бразилія Нельсон Піке (мол.) Рено 1:16.189
18 Бразилія Рубенс Барікелло Хонда 1:16.246
19 Німеччина Адріан Сутіл Форс Індія-Феррарі 1:16.657
20 Італія Джанкарло Фізікелла Форс Індія-Феррарі 1:16.963

Перегони[ред. | ред. код]

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 67 1:31:20.874 1 10
2 Бразилія Нельсон Піке (мол.) Рено 67 +5.5 17 8
3 Бразилія Феліпе Масса Феррарі 67 +9.3 2 6
4 Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 67 +9.8 12 5
5 Фінляндія Хейкі Ковалайнен Макларен-Мерседес 67 +12.4 3 4
6 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі 67 +14.4 6 3
7 Польща Роберт Кубіца Заубер-БМВ 67 +22.6 7 2
8 Німеччина Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 67 +33.2 9 1
9 Італія Ярно Труллі Тойота 67 +37.1 4
10 Німеччина Ніко Росберг Вільямс-Тойота 67 +37.6 13
11 Іспанія Фернандо Алонсо Рено 67 +38.6 5
12 Франція Себастьєн Бурде Торо Россо-Феррарі 67 +39.1 15
13 Велика Британія Девід Култхард Ред Булл-Рено 67 +54.9 10
14 Японія Кадзукі Накадзіма Вільямс-Тойота 67 +60.0 16
15 Німеччина Адріан Сутіл Форс Індія-Феррарі 67 +69.4 19
16 Італія Джанкарло Фізікелла[1] Форс Індія-Феррарі 67 +84.0 20
17 Велика Британія Дженсон Баттон Хонда 66 +1 коло 14
схід Бразилія Рубенс Барікелло Хонда 50 аварія 18
схід Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено 40 витік масла 8
схід Німеччина Тімо Глок Тойота 35 підвіска 11

Найшвидше коло: Нік Хайдфельд — 1:15.987.

Кола лідирування: Льюїс Хемілтон — 54 (1-18, 22-37, 39-50, 60-67), Нельсон Піке (мол.) — 6 (54-59), Феліпе Масса — 3 (19-20, 38), Нік Хайдфельд — 3 (51-53), Хейкі Ковалайнен — 1 (21).

Примітки і посилання[ред. | ред. код]

  1. Джанкарло Фізікелла фінішував 14-м, але був покараний штрафом за порушення регламенту, що й додало до його часу зайвих 25 секунд. Це призвело до його переміщення на 16-ту позицію. Порушення полягало у обгоні машини безпеки, коли це ще не було дозволено.

Джерела Інтернет[ред. | ред. код]