Формула-2 (клас автомобілів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про класі гоночних автомобілів див. чемпіонатах у цьому класі та Формула-2 (значення).
Thumb
Thumb

Формула-2 — клас автомобілів з відкритими колесами, що існує з 1948 року. В ієрархії ФІА серія займає місце між Формулою-1 та Формулою-3.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Історія

Між світовими війнами паралельно з гонками Гран-прі існували змагання малолітражок, що дозволяли малозабезпеченим та недосвідченим пілотам-приватникам проявити себе у світі автоперегонів. Також ці змагання давали можливість брати участь у спорті на міжнаціональному рівні маленьким фірмам-автовиробникам, які не мають ресурсів для побудови автомобілів для гонок Гран-прі. До початку Другої світової війни правила для малолітражок обмежували об'єм двигуна півтора літрами (без нагнітача), а автомобілі Гран-прі повинні були мати атмосферний двигун об'ємом не більше 4,5 літрів або двигун з нагнітачем об'ємом не більше трьох літрів. Формула-1 (спочатку під ім'ям Formula-A) була створена відразу після війни: в 1946 на основі вимог до старих автомобілів Гран-прі. Вимоги до атмосферних двигунів були залишені колишніми (4,5 літра), а ось об'єм двигунів з нагнітачем було зменшено з трьох літрів до півтора для вирівнювання шансів із технікою старого малолітражного класу. Подібні зміни не передбачали існування змагань класом нижче Формули-1, якими раніше служили малолітражки при змаганнях автомобілів Гран-прі. Кількість потенційних бажаючих вийти на старт гонок, втім, незабаром виявилася такою, що до ідеї молодшого класу повернулися і в 1948 році було введено регламент Формули-2 (спочатку — Формула-B), що допускав у свої змагання атмосферні двигуни об'єм літра чи силові установки з нагнітачем об'ємом 750 куб. см, максимально наблизивши гоночні мотори до найпопулярніших серійних побратимів. Нові технічні вимоги зацікавили і велику кількість невеликих приватних фірм, які швидко запропонували потенційним учасникам серії різні варіанти автомобілів нового класу. Чемпіонат швидко набрав популярність, давши світовій першості багатьох сильних пілотів, а в 1952 році, коли колишній регламент Формули-1 довів свою нежиттєздатність, і став на два роки базовим для чемпіонату світу.

Введення у 1954 року нового регламенту Формули-1 помітно знизило популярність гонок молодшого класу, перетворивши їх у випробувальний полігон як для молодих пілотів, але й революційних технічних рішень. Так у ці роки в серії пройшов обкатку проект британської фірми Cooper з революційним, на ті часи, заднім розташуванням двигуна і незалежною підвіскою коліс, незабаром модернізований під вимоги чемпіонату світу і швидко доказав свої явні переваги і тому рівні. Зближення Регламентів Ф1 і Ф2 незабаром призвело до ліквідації Формули-2 як самостійної першості — окремі машини були доопрацьовані до вимог Формули-1, а нові проекти з 1961 року будувалися вже під вимоги нової категорії — Формули-Юніор , що передбачалася у вигляді єдиного регламенту для молодших першостей і в 1959 вже змінила Формулу-3. До 1964 року до ідеї Формули-2 знову повернулися, коли стало зрозуміло, що концепція Формули-Юніор потребує розбиття на дрібніші ступені, запропонувавши всім бажаючим регламент старшої першості, де силова установка передбачалася у вигляді однолітрового чотирициліндрового двигуна без наддуву. Нову концепцію підтримали виробники і поступово під новим регламентом стали виникати різні чемпіонати — спочатку національні, а до 1967 року була зайнята і найпрестижніша ніша: було організовано Європейську Формулу-2|загальноєвропейську першість]. Під цю подію FIA погодилися збільшити робочий об'єм двигунів класу до 1,6 літрів, а щоб підняти престиж гонок дали можливість стартувати в них і пілотам чемпіонату світу, правда не давши їм можливості боротися за позиції в особистому заліку, залишивши їх результати лише у протоколах перегонів. Регламент нової серії також допускав приватне доопрацювання куплених заводських двигунів, згодом вплинувши на зростання невеликих компаній із бюро з доопрацювання до статусу самостійних виробників. До 1972 року, втім назріла нова технічна революція: двигуни Ford витіснили з ринку всіх своїх конкурентів зі спортивних міркувань і федерації довелося переглянути регламент на силові установки, збільшивши їх робочий об'єм до двох літрів, а число циліндрів - до шести. Новий регламент дав збільшення кількості виробників, але не надто позначився на краще на відвідуваності. Перегони серії все більше перетворювалися на молодіжну першість, а боротьба за титул найчастіше все менш залежала від чистої швидкості пілота, залежно від його досвіду в таких перегонах та рівня техніки, яку йому надає команда. На початку 1980-х років ситуація посилилася, коли в серію прийшла компанія Honda, сама займалася будівництвом і доопрацюванням своїх силових агрегатів, а також допомагаючи своїй партнерській компанії Ralt в поліпшенні їх шасі. Як результат їх альянс, навіть виставляючи на перегони серії лише по дві машини, рік у рік виявлявся сильнішим за багатьох конкурентів, вигравши до 1985 року три з чотирьох останніх особистих титулів у серії. Боротьба з ними інших команд призвела до подорожчання участі в серії і до 1985 назріла чергова зміна регламенту, яка скасувала Формулу-2 як клас і ввела замість неї Формулу-3000, куди японський автоконцерн вже вирішив не йти. Національні чемпіонати Формули-2 прожили довше — деякі були поступово закриті через дорожнечу участі, а деякі перейняли регламент Ф-3000. Найуспішнішою з них стала японська першість, яка досі існує, але вже під вивіскою Суперформула.

Williams-Audi Діна Стоунмена. 2010 рік.

У 2008 до ідеї Формули-2 повернулися, коли в черговому епізоді боротьби з зростаючими витратами FIA знову вирішила здешевити старший клас своєї «формульної» ієрархії перед Формулою-1. За підтримки MotorSport Vision було створено монокомандну європейську першість FIA Формула-2, яка як конкурент тоді існувала в цій ролі GP2 (раніше змінила головну європейську першість Формули-3000) і Формулу-Рено 3.5. Серія проіснувала чотири сезони, але так і не вивела жодного зі своїх призерів у Формулу-1|Формулу-1] і напередодні сезону-2013, через небагато заявок, була закрита.

У 2017 році на основі GP2, що ліквідувався, була створена чергова версія Формули-2.

Серії

Найбільш відомі серії, що існували за цим регламентом або використовували його техніку:

Див також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Шаблон:Класи автоспорту

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Формула-2_(клас_автомобілів)&oldid=42277612