Перейти до вмісту

Франческа Лоллобриджида

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франческа Лоллобриджида
Загальна інформація
Громадянство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження7 лютого 1991(1991-02-07) (35 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Фраскаті, Провінція Рим, Лаціо, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст169 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага62 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид спортуковзанярський спорт на довгій доріжці[d], катання на роликових ковзанах і ковзанярський спорт Редагувати інформацію у Вікіданих
Дисциплінаковзанярський спорт на довгій доріжці[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Gold Collar for Sports Merit
Олімпійські ігри
Золото Мілан Кортіна 2026 3000 м
Золото Мілан Кортіна 2026 5000 м
Срібло Пекін 2022 3000 м
Бронза Пекін 2022 мас-старт
CMNS: Франческа Лоллобриджида у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Франческа Лоллобриджида (італ. Francesca Lollobrigida; нар. 7 лютого 1991(19910207)) — італійська ковзанярка та роликобіжка, олімпійська чемпіонка 2026 року на дистанції 3000 метрів, срібна й бронзова призерка зимових Олімпійських ігор 2022 року, чемпіонка Європи та п’ятиразова призерка чемпіонату Європи з класичного багатоборства 2019 року, восьмиразова чемпіонка Італії з класичного багатоборства[ru]. Рекордсменка Італії на дистанціях 3000 і 5000 метрів. Тринадцятиразова чемпіонка світу та багаторазова чемпіонка Європи з бігу на роликових ковзанах. Єдина олімпійська чемпіонка в історії жіночого ковзанярського спорту Італії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Роликобіжний спорт

[ред. | ред. код]

Франческа Лоллобриджида почала кататися на ковзанах у 14 місяців завдяки своєму батькові Мауріціо, який раніше був ковзанярем і роликобіжцем[1]. У ранньому дитинстві вона займалася плаванням, гімнастикою та танцями, однак зрештою обрала катання на роликових ковзанах. Уперше почала тренуватися на треку в Римі в юніорському віці. Влітку тренувалася в сімейному будинку відпочинку в Сан-Бенедетто-дель-Тронто, поєднуючи заняття на треку, на шосе та на велосипеді[2]. Виступала за команду «Cadomotus».

Свій перший титул чемпіонки світу в юніорській категорії Франческа здобула на Каліфорнійському марафоні 2007 року, а також виборола кілька срібних і бронзових медалей. Наступного року в Діжоні вона захворіла на інфекційний мононуклеоз і протягом трьох років боролася з хворобою. 2011 року стала призеркою чемпіонату Європи з роликобіжного спорту та вперше взяла участь у дорослому чемпіонаті світу в південнокорейському Йосу, де посіла 5-те місце в перегонах на вибування. Там вона впала й ушкодила плече, після чого перенесла три операції — у вересні, листопаді та квітні.

2012 року стала чемпіонкою Європи та чемпіонкою світу в Сан-Бенедетто-дель-Тронто, де здобула дві золоті, три срібні та одну бронзову медалі. Наступного року в бельгійському Остенде вона виборола чотири титули чемпіонки світу — на той момент це було її найкраще досягнення. 2014 року в аргентинському місті Росаріо здобула дві срібні та одну бронзову медалі. 2015 року на чемпіонаті Європи здобула вісім золотих нагород. Була прапороносицею збірної Італії на Всесвітніх ролер-іграх 2017 року в Нанкіні.

Ковзанярський спорт

[ред. | ред. код]

Франческа почала займатися ковзанярським спортом під керівництвом Мауріціо Маркетто[ru], ще навчаючись у школі. Виступала за команду Збройних сил Італії. У сезоні 2006-2007 одразу стала бронзовою призеркою чемпіонату Італії серед юніорів у багатоборстві, а 2007 року дебютувала на юніорському чемпіонаті світу, де разом із партнерками посіла 7-ме місце в командних перегонах. Через рік виграла в Італії юніорські чемпіонати у спринтерському та класичному багатоборстві й дебютувала на Кубку світу. 2011 року вже на дорослому рівні здобула титул чемпіонки Італії в багатоборстві.

У сезоні 2012-2013 Франческа стала чемпіонкою Італії з класичного багатоборства й утримувала цей титул до 2017 року. Виступала на чемпіонаті Європи 2013 року, де посіла 14-те місце й здобула право на участь у чемпіонаті світу, однак замість неї там виступала Франческа Беттроне[ru]. На 7-му етапі Кубка світу[ru] здобула свій перший подіум, посівши друге місце в мас-старті. У 23 роки побила національні рекорди Італії серед жінок на дистанціях 3000 і 5000 м.

У грудні 2013 року взяла участь у зимовій Універсіаді в Трентіно й виборола бронзову медаль у командних перегонах. На зимових Олімпійських іграх 2014 року в Сочі Франческа стартувала на дистанції 3000 м і посіла 23-тє місце. На двох чемпіонатах світу 2015 року — з багатоборства та на окремих дистанціях — залишилася в другому десятку. 2016 року на чемпіонаті світу в Коломні[ru] стала четвертою в мас-старті, а 2017 року повторила цей результат.

2018 року здобула єдину золоту медаль у мас-старті на чемпіонаті Європи в Коломні[ru]. Згодом на зимових Олімпійських іграх у Пхьончхані посіла 13-те місце на дистанції 3000 м, 10-те — на 1500 м і 7-ме — в мас-старті. На чемпіонаті світу з класичного багатоборства[ru] підійнялася на високе 5-те місце.

2019 року принесла Італії першу медаль чемпіонатів Європи, посівши третє місце на чемпіонаті Європи з класичного багатоборства[ru], а також увосьме стала чемпіонкою Італії з багатоборства. На чемпіонаті світу в Інцеллі[ru] знову була четвертою в мас-старті. У січні 2020 року на чемпіонаті Європи в Геренвені[ru] посіла друге місце в мас-старті та третє — на дистанції 3000 м.

На зимових Олімпійських іграх 2022 року в Пекіні Франческа на дистанції 3000 метрів здобула срібну медаль, фінішувавши з відставанням від переможниці Ірене Схаутен у 1,13 секунди. Це була перша в історії медаль італійських жінок на Олімпійських іграх у ковзанярському спорті (чоловіки здобули чотири). Через кілька днів вона виборола олімпійську бронзу в мас-старті.

7 лютого 2026 року, у день свого 35-річчя, сенсаційно здобула золото з новим олімпійським рекордом на дистанції 3000 метрів на Олімпійських іграх у Мілані та Кортіні. Це була перша в історії золота олімпійська медаль для італійського жіночого ковзанярського спорту.

Родина

[ред. | ред. код]

Франческа є внучатою племінницею італійської акторки Джини Лоллобриджиди[3]. Її батько Мауріціо — колишній чемпіон світу з ковзанярського спорту[2]. Закінчила Університет Аквіли на факультеті біотехнології, а також здобула ступінь у галузі автомобільних наук у Римському університеті Сан-Раффаеле. 3 липня 2021 вийшла заміж за ковзаняра Маттео Анджелетті року[4]. Має сина Томмазо. Також має сестру Джулію, яка, як і вона, виступає в роликобіжному спорті та ковзанярстві. Двоюрідний брат — Франческо Лоллобриджида (нар. 1972) — міністр сільського господарства Італії.

Результати

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіонат Європи ЧС світу в багатоборстві ЧС окремі дистанції Олімпійські
Ігри 		Чемпіонат світу серед юніорів
2007 7-ме командна гонка
2008 NC30
(29-те, 23-тє, 24-те, -)
2009 NC23
(22-ге, 24-те, 24е, -)
12-те командна гонка
2010 NC33
(35-те, 26-те, 29-те, -)

9-те командна гонка

2013 NC14
(17-те, 16-те, 15-те, -)
2014 23-тє 3000 м
2015 NC17
(17-те, 15-те, 18-те, -) 		16-те 3000 м
14-те масстарт
2016 8-ме
(11-те, 7-ме, 11-те, 8-ме) 		NC18
(21-ше, 18-те, 17-те, -) 		15-те 3000 м
4-те масстарт
2017 NC12
(10-те, 14-те, 12-те, -) 		NC14
(10-те, 17-те, 14-те, -) 		19-те 3000 м
4-те масстарт
2018 5-те
(8-ме, 7-ме, 3, 6-те) 		10-те 1500 м
13-те 3000 м
7-ме масстарт
2019 3
3, 3, 2, 6-те)
NC = Не відібрали на заключну дистанцію

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Chi è Francesca Lollobrigida? Pattinaggio di velocità, Pechino 2022. Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 10 січня 2023.
  2. ↑ а б Portrait of Speed Skater Francesca Lollobrigida. Архів оригіналу за 10 січня 2023. Процитовано 10 січня 2023.
  3. ↑ Profiel: Francesca Lollobrigida. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
  4. ↑ Francesca Lollobrigida: “My family and other medals” | World Stock Market. Архів оригіналу за 10 січня 2023. Процитовано 10 січня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франческа_Лоллобриджида&oldid=47477615