Фрумушика-Нова

Фрумушика-Нова - центр центр етнографічного і зеленого туризму, який у 2006 році почали облаштовувати на території колишнього однойменного села в Тарутинському районі Одеської області.

Історія

Село Фрумушика-Нова було знищене радянською владою 1946 року у зв'язку з облаштуванням військового полігону. Колись на цій території жили молдавани, німці та люди інших національностей. Проте це і кілька сусідніх сіл зрівняли з землею, а людей виселили.

У 2006 році одесит Олександр Паларієв взяв в оренду частину території полігону і почав будувати тут етно-село. Він намагався зробити такі ж будинки, які знищили, а назвав поселення так само, як одне з тих, що були тут колись. Ніни у селі є будинки, які відтворюють побут і традиції болгар, молдаван, німців, гагаузів, євреїв та українців. Експонати для наповнення будинків — орнаменти, рушники, килими, доріжки та інше — люди звозили з усієї Бессарабії, щоб зберегти пам’ять своїх предків, а частину з них власники скуповували у населення.

Саме у Фрумушиці-Новій народився батько і дідусь Олександра. Спочатку там була тільки овеча ферма, яка нині налічує вже 8500 тварин. Вона є одним із найбільших в Європі вівчарських комплексів, де розводять овець каракульської породи.

Пізніше в етно-селищі зʼявилося ціле поселення з готелем, етнографічним музеєм просто неба, міні-зоопарком, виноробнею з погребом, лавандовими полями і пасікою. Також там розташовані музей радянських пам'ятників та найбільший у світі пам'ятник чабану, що увійшов до книги рекордів Гіннеса. Його висота становить майже 17 метрів, вага — 1080 тонн. Уздовж доріжок комплексу влаштовано виставку давньої сільськогосподарської техніки. Є тут і картинна галерея. Власники комплексу іноді запрошують сюди на пленери художників — і початківців, і відомих. На полотнах відображені співробітники комплексу, можна побачити місцеві пейзажі та сценки з життя виноробів та вівчарів.

Центр розташований посеред бессарабського степу, за 200 кілометрів від Одеси, 10 кілометрів від Молдови.