Одеська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одеська область
Герб Одеської області Прапор Одеської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Одещина

За регіонами: Причорномор'я, Південна Бессарабія (Буджак), Подунав'я (Нижній Дунай), Єдисан (Ханська Україна), Придністров'я, Поділля (Побужжя)

Країна: Україна Україна
Утворена: 27 лютого 1932 року
Код КАТОТТГ: UA51000000000030770
Населення: 2 351 392
Площа: 33310 км²
Густота населення: 70,54 осіб/км²
Телефонні коди: +380-48
Обласний центр: Одеса
Райони: 7
Громади: 91
Міста:

обласного значення
районного значення


9
10
Райони в містах: 4
Смт: 33
Села: 1099
Селища: 23
Селищні ради: 25
Сільські ради: 47
Номери автомобілів: BH, НН
Інтернет-домени: odessa.ua; od.ua
Мапа області
Обласна влада
Рада: Одеська обласна рада
Голова ради: Діденко Григорій Віталійович
Голова ОДА: Кіпер Олег Олександрович
Вебсторінка: Одеська ОДА
Одеська облрада
Адреса: 65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4
Мапа
Мапа
Одеська область у Вікісховищі

Оде́ська о́бласть (Одещина) — область на півдні України. Найбільша за територією область України. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках. На півночі та сході межує (за годинниковою стрілкою) з Вінницькою, Кіровоградською та Миколаївською областями України, омивається водами Чорного моря, на півдні — з Румунією, на заході — із Молдовою. До складу області входить також о. Зміїний.

Одеську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території Української СРР п'яти областей. У 1954 році до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області (територія від Дністровського лиману до р. Дунай).

Площа області співставна з територією таких країн, як Молдова та Бельгія.

Станом на 1 січня 2022 року кількість населення області становила 2 351 392 осіб[1] (5,71 % мешканців України, без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя)[2].

Історія[ред. | ред. код]

Територія сучасної Одеської обл. заселена з часів пізнього палеоліту. Також знайдені залишки поселень часів мезоліту та неоліту, пам'ятки трипільської, гумельницької та усатівської культур. Доба бронзи представлена пам'ятками скотарських і землеробських культур (зокрема, ямної, катакомбної та зрубної культурно-історичної спільності, сабатинівської та білозерської культур). Із VII по III ст. до н. е. господарями цієї території були скіфи, а з II ст. до н. е. по III ст. н. е. — сармати. У VI ст. до н. е. на чорноморському узбережжі греки почали засновувати колонії (у тому числі Тіру та Ніконій), які проіснували до епохи Великого переселення народів. У III—IV ст. територія Одеської обл. входить у зону поширення черняхівської культури. Починаючи від навали гунів (кінець IV ст.), у причорноморських степах домінували кочові тюркські народи (авари, болгари, печеніги, половці).

З 1240-х по XIV століття територія Одеської області належала Золотій Орді. Наприкінці XIII століття на руїнах античної Тіри виникло місто Аккерман (Білгород), яке стало важливим торговим осередком Північно-Західного Причорномор'я. Наприкінці XIV століття Білгород разом з усім Буджаком відійшов до Молдовського князівства, а степи на схід від Дністра — до Великого князівства Литовського. Наприкінці XV — у 1-й третині XVI століття майже вся територія сучасної Одещини увійшла до володінь Османської імперії (Очаківсько-Сілістрійський ейялет).

Після російсько-турецької війни 1787—1792 більша частина території сучасної області за Ясським мирним договором відійшла до Російської імперії. Протягом 1797—1802 Одещина входила до складу Новоросійської губернії, а з 1803 — до Херсонської губернії. Частина території краю, приєднана до Російської імперії в результаті російсько-турецької війни 1806—1812, входила до складу Бессарабської області, яка з 1818 мала автономний статус, а після 1828 приєднана до Новоросійського генерал-губернаторства. Наприкінці XVIII століття почалося інтенсивне заселення Причорномор'я та Буджацького степу. Тут з'явилися численні болгарські, гагаузькі й німецькі колонії.

В 1807 російський уряд санкціонував створення Усть-Дунайського козацького війська, яке того ж року було ліквідоване, але в 1828 відновлене (та існувало до 1868). Південна частина Буджаку з містом Ізмаїл після Кримської війни відійшла до Молдовського князівства. Після російсько-турецької війни 1877—1878 ця територія була повернута Російській імперії.

21 грудня 1917 року Одеса була оголошена вільним містом. З грудня 1917 по березень 1918 року південна частина області (Буджак) входила до складу Молдовської Демократичної Республіки. З січня до березня 1918 року в центральній частині сучасної області існувала маріонеткова Одеська Радянська Республіка. У березні 1918 року Румунське королівство анексувало Молдовську Демократичну Республіку, а разом з нею і Південну Бессарабію.

У 1920 році утворено Одеську губернію, а через два роки до неї було приєднано Миколаївську губернію. Протягом 1923—1930 років існувала Одеська округа, а протягом 1930—1932 років — Одеський район, підпорядкований безпосередньо республіканському центрові. Постановою ВУЦВК від 12 жовтня 1924 року «Про утворення Автономної Молдавської СРР» з частини території Балтської і Одеського округ Одеської губернії і Тульчинської округи Подільської губернії була утворена Автоно́мна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка у складі Української СРР.

Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії ВУЦВК 12-го скликання від 9 лютого 1932 року, її первинна територія включала міста Одеса, Зінов'євськ (нині Кропивницький), Миколаїв, Херсон і 46 районів. У жовтні 1937 року регіон зменшився за рахунок утворення Миколаївської області, у січні 1939 року — у зв'язку зі створенням Кіровоградської області.[3]

У 1940 році північно-східні райони МАРСР (Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський (у тому числі колишній Ставрівський), Піщанський та Чорнянський) — передано до складу Одеської області УРСР.[4]

Під час Другої світової війни вся сучасна Одещина була окупована Королівством Румунія (жовтень 1941 — 26 серпня 1944), при цьому Буджак був включений безпосередньо до державної території Румунії як частина губернаторства Бессарабія, а терени на схід від Дністра — до Трансністрії.

У травні 1944 року регіон востаннє зменшився за рахунок створення Херсонської області[3]. У 1954 році до складу області увійшла Ізмаїльська область.

Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Адміністративний центр області — місто Одеса.

Склад області станом на 1 січня 2022 року[5]:

  • районів — 7[6];
  • міст — 19;
  • районів у містах — 4;
  • селищ міського типу — 33;
  • населених пунктів — 1174 (міських — 52, сільських — 1122).

громади:

  • міські — 19;
  • селищні — 25;
  • сільські — 47.

ради громад:

  • міські — 19;
  • селищні — 25;
  • сільські — 47.

інші ради:

  • обласна — 1;
  • районні — 7;
  • районів у містах — 0.

Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Одещини
Єдисанська орда (Кримське ханство)
Очаківська область
Ханська Україна
Новоросійська губернія
Новоросійське генерал-губернаторство
Херсонська губернія
Одеська радянська республіка
Бессарабська РСР
Одеське земство
Новоросійська область
Одеська губернія
Одеський повіт
Одеська округа
Одеський район
Трансністрія
Одеська область
Одеська область (Україна)
Одеський район

Райони[ред. | ред. код]

Сучасні райони (з 2020)[7]
Назва Адміністративний центр Площа, км² Населення, осіб

(на 1 січня 2022)

Щільність

населення

осіб/км²

міст населених пунктів громад Адм. устрій
1 Березівський район Березівський район м. Березівка 5546,1 104969 18,93 1 226 16 Адм. устрій
2 Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район м. Білгород-Дністровський 4367,7 196618 45,02 2 134 16 Адм. устрій
3 Болградський район Болградський район м. Болград 4489,8 144377 32,16 2 99 10 Адм. устрій
4 Ізмаїльський район Ізмаїльський район м. Ізмаїл 3237,4 204745 63,24 4 52 6 Адм. устрій
5 Одеський район Одеський район м. Одеса 3878,1 1378490 355,45 5 155 22 Адм. устрій
6 Подільський район (Одеська область) Подільський район м. Подільськ 7056,5 220786 31,29 4 299 12 Адм. устрій
7 Роздільнянський район Роздільнянський район м. Роздільна 3572,2 101407 28,39 1 209 9 Адм. устрій
Райони до адміністративно-територіальної реформи
Назва Адм. центр Адм. устрій
1 Ананьївський район Ананьївський район м. Ананьїв Адм. устрій
2 Арцизький район Арцизький район м. Арциз Адм. устрій
3 Балтський район Балтський район м. Балта Адм. устрій
4 Березівський район Березівський район м. Березівка Адм. устрій
5 Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район м. Білгород-Дністровський Адм. устрій
6 Біляївський район Біляївський район м. Біляївка Адм. устрій
7 Болградський район Болградський район м. Болград Адм. устрій
8 Великомихайлівський район Великомихайлівський район смт Велика Михайлівка Адм. устрій
9 Захарівський район Захарівський район смт Захарівка Адм. устрій
10 Іванівський район (Одеська область) Іванівський район смт Іванівка Адм. устрій
11 Ізмаїльський район Ізмаїльський район м. Ізмаїл Адм. устрій
12 Кілійський район Кілійський район м. Кілія Адм. устрій
13 Кодимський район Кодимський район м. Кодима Адм. устрій
14 Лиманський район Лиманський район смт Доброслав Адм. устрій
15 Любашівський район Любашівський район смт Любашівка Адм. устрій
16  Миколаївський район смт Миколаївка Адм. устрій
17 Овідіопольський район Овідіопольський район смт Овідіополь Адм. устрій
18 Окнянський район Окнянський район смт Окни Адм. устрій
19  Подільський район м. Подільськ Адм. устрій
20 Ренійський район Ренійський район м. Рені Адм. устрій
21 Роздільнянський район Роздільнянський район м. Роздільна Адм. устрій
22 Савранський район Савранський район смт Саврань Адм. устрій
23 Саратський район Саратський район смт Сарата Адм. устрій
24 Тарутинський район Тарутинський район смт Тарутине Адм. устрій
25 Татарбунарський район Татарбунарський район м. Татарбунари Адм. устрій
26  Ширяївський район смт Ширяєве Адм. устрій

Населені пункти[ред. | ред. код]

Міста[ред. | ред. код]

Райони у містах[ред. | ред. код]

Район Входження
1 Київський м. Одеса
2 Пересипський м. Одеса
3 Приморський м. Одеса
4 Хаджибейський м. Одеса

Селища міського типу[ред. | ред. код]

Найменування Рік віднесення

до категорії

смт

Адміністративне значення Підпорядкування Найближча залізнична станція Віддаль до неї, км
Авангард 1995 центр ТГ Одеський район Одеса-Західна    7
Березине 1957 Болградський район Березине
Бородіно 1961 центр ТГ Болградський район Березине   12
Велика Михайлівка 1961 центр ТГ Роздільнянський район Веселий Кут   17
Великодолинське 1957 центр ТГ Одеський район Аккаржа    2
Доброслав 1965 центр ТГ Одеський район Кремидівка   18
Затишшя 1964 центр ТГ Роздільнянський район Затишшя
Затока 1965 Білгород-Дністровський район Бугаз    5
Захарівка 1963 центр ТГ Роздільнянський район Затишшя   12
Зеленогірське 1978 центр ТГ Подільський район Заплази    3
Іванівка 1962 центр ТГ Березівський район Буялик   26
Лиманське 1957 центр ТГ Роздільнянський район Кучурган   10
Любашівка 1957 центр ТГ Подільський район Любашівка
Миколаївка 1965 центр ТГ Березівський район Березівка   63
Нові Білярі 1974 Одеський район Одеса-Сортувальна   45
Овідіополь 1970 центр ТГ Одеський район Барабой   14
Окни 1959 центр ТГ Подільський район Чубівка   20
Олександрівка 1977 Одеський район Чорноморськ-Порт    1
Петрівка 1957 Березівський район Буялик
Радісне 1975 Березівський район Новознам'янка    5
Раухівка 1998 центр ТГ Березівський район Раухівка
Саврань 1957 центр ТГ Подільський район Заплази   39
Сарата 1957 центр ТГ Білгород-Дністровський район Сарата
Сергіївка 1975 центр ТГ Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський   25
Серпневе 1947 Болградський район Бессарабка    4
Слобідка 1938 центр ТГ Подільський район Слобідка
Бессарабське 1961 центр ТГ Ізмаїльський район Котлабух    5
Таїрове 1982 центр ТГ Одеський район Чорноморськ-Порт    5
Тарутине 1957 центр ТГ Болградський район Березине    7
Хлібодарське 1987 Одеський район Одеса-Головна   15
Цебрикове 1961 центр ТГ Роздільнянський район Веселий Кут   12
Чорноморське 1988 центр ТГ Одеський район Одеса-Головна   27
Ширяєве 1965 центр ТГ Березівський район Затишшя   32

Сільські населені пункти[ред. | ред. код]

До сільських населених пунктів відносяться селища та села. В Одеській області станом на 1 січня 2021 року було 23 селища і 1099 сіл. Одеська область є першою серед областей України за кількістю великих сіл.

Найбільші села області за переписом 2001 року:
Назва Район Населення

(осіб)

1 Нерубайське Одеський район 8558
2 Дачне Одеський район 8549
3 Усатове Одеський район 8483
4 Випасне Білгород-Дністровський район 7675
5 Великий Дальник Одеський район 7655
6 Шабо Білгород-Дністровський район 7108
7 Кубей Болградський район 6544
8 Фонтанка Одеський район 6260
9 Маяки Одеський район 5937
10 Шевченкове Ізмаїльський район 5625
11 Зоря Білгород-Дністровський район 5528
12 Озерне Ізмаїльський район 5370
13 Старокозаче Білгород-Дністровський район 5278
14 Плахтіївка Білгород-Дністровський район 5237
15 Троїцьке Одеський район 5178
16 Городнє Болградський район 5104

Селища області[8]:

Історія формування області[ред. | ред. код]

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від гирла ріки Дунай до Тилігульського лиману, а від моря на північ — на 250 км.

На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою, а на південному заході — з Румунією. Всього в межах області пролягає 1362 км державного кордону України. Площа Одеської області становить 5,5 % території України.

Геополітичне розташування Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях — Асамблеї європейських регіонів і Робітничої співдружності придунайських країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська обл. значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського економічного співробітництва.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Гідрографічна мережа області

У межах обл. розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільші Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бурнас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер (з них прісноводні: Кагул, Ялпуг, Катлабух; солоноводні: Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд лиманів, повністю або частково відгороджених від моря пересипами, найбільші з яких — Хаджибейський, Куяльницький та Тилігульський.

Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністера, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає.

Найбільші річки: Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер (із притокою Кучурган), Кодима, Саврань (притока Південного Бугу), Тилігул. Великі річки мають важливе значення для судноплавства, зрошення, вироблення електроенергії (єдина в області — Савранська ГЕС).

Довжина морських і лиманних узбереж Одеської області від гирла ріки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км.

Природа[ред. | ред. код]

Природоохоронні зони[ред. | ред. код]

Природно-заповідний фонд Одеської області станом 1 січня 2018 року мав у своєму складі 123 об’єкта, з них 16 — загальнодержавного значення, та 107 — місцевого значення. Загальна площа об’єктів природно-заповідного фонду становить 159974,1992 га. З урахуванням того, що 12 об’єктів загальною площею 9133,25 га знаходилися у складі природно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області становила 150840,9492 га. Відношення площі ПЗФ до площі рбласті («показник заповідності») становила 4,5 %.

На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.

У пониззі великих рік (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

Заповідники:

Заказники:

Природні ресурси[ред. | ред. код]

Головне природне багатство області — її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн га ріллі, понад 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини.

Населення[ред. | ред. код]

За кількістю населення область посідає 6 місце серед усіх областей України та АР Крим.

В Одеській області загальна кількість наявного населення, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2 млн. 469 тис. осіб.

Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8 %, сільського — 844 тис. осіб, або 34,2 %.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 53,2 %.

За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст та селищ міського типу області збільшилась на 2 одиниці і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 52.

Загальна кількість постійного населення в Одеській області станом на 5 грудня 2001 року становила 2 млн. 456 тис. осіб, у тому числі міського населення — 1 млн. 605 тис. осіб, або 65,3 %, сільського — 851 тис. осіб, або 34,7 %, чоловіків — 1 млн. 149 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 307 тис. осіб, або 53,2 %.

Міські населені пункти з кількістю мешканців понад 9,0 тисяч (за даними Держкомстату на 1 січня 2022 року)[9]
Одеса 1010,5 Роздільна 17,4
Ізмаїл 69,9 Болград 14,8
Чорноморськ 54,2 Арциз 14,4
Білгород-Дністровський 47,7 Великодолинське 14,0
Подільськ 39,2 Біляївка 12,4
Южне 32,7 Овідіополь 11,4
Кілія 18,7 Татарбунари 10,8
Балта 17,9 Теплодар 10,0
Рені 17,7 Березівка 9,4

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується наступним чином: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює ростуче старіння населення.

Особливістю національного складу населення Одеської області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 133 національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 1542,3 тис. осіб, або 62,8 % від загальної кількості населення.

Мовний склад населення характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 46,3 % населення області, що на 5,1 відсоткового пункти більше, ніж за даними перепису 1989. Російську мову визначили як рідну 41,9 % населення, що на 5,2 відсоткового пункти менше ніж за даними перепису 1989.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та загальну середню освіту, становила 1,8 млн осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 9 %.

Національний склад[ред. | ред. код]

Особливістю національного складу населення Одеської області є її багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники 133 національностей і народностей.

Народи з чисельністю більш ніж 1000 осіб (тис. осіб і %)
станом на 2001 рік[10]
Українці 1542,3 62,8 Поляки 3,2 0,1
Росіяни 508,5 20,7 Німці 2,9 0,1
Болгари 150,7 6,1 Грузини 2,8 0,1
Молдовани 123,8 5,0 Азербайджанці 2,8 0,1
Гагаузи 27,6 1,1 Татари 2,6 0,1
Євреї 13,4 0,6 Греки 2,1 0,1
Білоруси 12,8 0,5 Албанці 1,9 0,1
Вірмени 7,4 0,3 Араби 1,3 0,1
Цигани 4,0 0,2 Інші національності 45,6 1,9

Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське населення — 35,8 %, болгари — 24,8 %, росіяни — 17,7 %, молдовани — 15,2 %, гагаузи — 4,6 % та ін. В північних та центральних районах населення однорідніше за національним складом та складається здебільшого з українців.

В області працюють школи національних меншин: 238 шкіл з російською мовою навчання, 11 — з румунською, 180 шкіл, де вивчається декілька мов (болгарська, гагаузька, грецька). Функціонують дві єврейські школи, одна з них приватна; дві недільні школи, в яких навчаються 48 учнів (1 — німецька, 1 — вірменська).

Підготовку кадрів для вищеназваних шкіл здійснюють Ізмаїльський гуманітарний університет та Білгород-Дністровське педагогічне училище, де вивчаються болгарська і румунська мови.

Мовний склад населення[ред. | ред. код]

[11]

Райони та міста обласного значення українська російська болгарська румунська гагаузька
Одеська область 46,3 42,0 4,9 3,8 0,9
Одеса 30,4 64,8 0,4 0,3 0,1
Білгород-Дністровський (міськрада) 41,8 54,3 1,6 1,2 0,2
Ізмаїл 18,0 74,2 4,6 1,8 0,4
Чорноморськ (міськрада) 41,4 57,3 0,3 0,3 0,0
Подільськ 70,3 26,5 0,0 2,3 0,0
Теплодар 55,8 42,4 0,4 0,6 0,1
Южне 44,8 53,7 0,5 0,2 0,1
Ананьївський район 78,2 5,3 0,1 16,1 0,0
Арцизький район 18,2 42,8 34,0 3,1 0,8
Балтський район 89,3 8,7 0,1 1,5 0,0
Білгород-Дністровський район 80,8 13,0 0,6 5,0 0,2
Біляївський район 80,3 16,9 0,2 1,3 0,1
Березівський район 88,0 9,0 0,2 1,0 0,2
Болградський район 4,9 16,3 57,6 1,0 17,8
Великомихайлівський район 80,4 15,4 0,6 3,0 0,1
Захарівський район 92,1 3,2 0,1 4,1 0,0
Іванівський район 72,6 17,6 6,5 2,2 0,3
Ізмаїльський район 26,3 21,6 24,9 26,2 0,3
Кілійський район 36,1 44,2 2,5 12,8 3,7
Кодимський район 95,5 3,4 0,1 0,8 0,0
Лиманський район 77,3 20,5 0,6 0,7 0,1
Любашівський район 93,1 2,7 0,0 3,7 0,0
Миколаївський район 93,4 2,6 0,2 2,7 0,0
Овідіопольський район 69,6 27,8 0,5 0,8 0,1
Окнянський район 86,1 6,6 0,1 6,9 0,1
Подільський район 69,0 7,7 0,1 22,8 0,0
Роздільнянський район 68,1 28,4 0,3 2,5 0,1
Ренійський район 7,3 37,9 6,6 40,8 6,8
Савранський район 96,0 2,4 0,1 1,1 0,0
Саратський район 41,3 21,4 19,1 17,6 0,2
Тарутинський район 18,8 32,9 31,7 12,7 3,3
Татарбунарський район 72,4 7,7 10,7 8,5 0,1
Ширяївський район 91,1 3,6 0,2 4,3 0,1

Опитування[ред. | ред. код]

За результатами соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 21 по 27 жовтня 2022 року, 57,8 % опитаних жителів Одеської області назвали українську мову рідною, 28,8 % — російську, 5,4 % — іншу мову, 7,9 % заявили, що їм важко сказати, яку мову вони вважають рідною, або відмовилися відповідати[12].

За результатами соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 10 по 21 липня 2023 року, частка респондентів, що послуговуються вдома українською мовою, зросла до 42 % (з 26 % у 2021-му), тоді як частка тих, що послуговуються вдома російською впала до 54 %. На запитання «Як Ви ставитеся до обов’язкового використання української мови у сфері обслуговування (магазини, кафе, перукарні, розважальні заклади)?» 59 % відповіли «Позитивно», 13 % — «Негативно», 17 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти». На запитання «Чи вважаєте Ви допустимим виконання у публічному просторі Вашого селища/міста пісень російською мовою, наприклад виконання вуличними музикантами, прослуховування таких пісень у кафе/ресторанах чи супермаркетах тощо?» 30 % відповіли «Ні», 37 % — «Так», 20 % — «Мені байдуже», 12 % — «Важко відповісти»[13].

Релігія[ред. | ред. код]

Чисельність парафій християнських церков різних конфесій станом на 1 січня 2009 року на Одещині[14]:

Православна церква України[ред. | ред. код]

  • Єпархій: 1 (Одеська єпархія)
  • Парафій: 120
  • Монастирів: 1
  • Священослужителів: 74
  • Недільних шкіл: 8
  • Періодичних видань: 1

УПЦ МП[ред. | ред. код]

  • Єпархій: 2 (Одеська та Балтська)
  • Парафій: 532
  • Монастирів: 10
  • Священослужителів: 445
  • Недільних шкіл: 313
  • Періодичних видань: 4

УГКЦ[ред. | ред. код]

  • Єпархій: 1 (Одеський)
  • Парафій: 78
  • Монастирів: 5
  • Священослужителів: 44
  • Недільних шкіл: 25
  • Періодичних видань: немає

Економіка[ред. | ред. код]

ВРП Одеської області на 2016 рік склав 119800 млн грн.

Поле в Одеській області
Виноградники в селі Шабо

У галузі виробничої спеціалізації Одеська область виконує такі функції:

  • є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни;
  • обслуговує міжнародні транзитні вантажопотоки та пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях;
  • є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних із використанням ресурсів моря і світового океану;
  • є одним із найперспективніших регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон;
  • має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу;
  • є одним із найперспективніших рекреаційних регіонів приморського типу для розвитку туризму;
  • виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного рільництва й індустрією переробки сільськогосподарської продукції;
  • є одним із центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Станом на 01.01.2002 в області зареєстровано 1031 сільськогосподарське підприємство. На базі 483 колективних сільськогосподарських підприємств створено 857 агроформувань ринкового типу, із них 15,1 % становлять приватні підприємства, 32,1 % — господарські товариства, 31,7 % — сільськогосподарські кооперативи, 17,7 — селянські (фермерські) господарства, 3,4 % — інші суб'єкти господарювання. Визначено 697 правонаступників підприємств за майновими зобов'язаннями реорганізованих КСП.

Загальна чисельність власників майнових паїв становить 346,2 тис. осіб, чисельність громадян, які набули права на земельну частку — 369,1 тис. осіб.

Державні акти, що дають право приватної власності на землю, отримали 75,9 тис. осіб.

Промисловість[ред. | ред. код]

Основними промисловими галузями Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка промисловість, харчова промисловість. На території області розміщені унікальні промислові підприємства, що мають загальнодержавне значення: Одеський припортовий завод, який виробляє мінеральні добрива; ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» — єдине у країні підприємство, що випускає алмазно-розточні, координатно-розточні, радіально-свердлильні і хонінгувальні верстати — єдине на півдні України підприємство — виробник литва чорних і кольорових металів для машинобудування, Одеський завод «Центроліт», ВАТ ОЗПВ «Мікрон» — провідне підприємство верстатобудівної галузі, яке виробляє металорізальні верстати з числовим програмним управлінням, багатоцільові свердлильно-фрезерно-розточні верстати. Південний державний науково-виробничий центр «Прогрес» — підприємство з переробки брухту та відходів, які містять дорогоцінні метали.

Злочинність[ред. | ред. код]

Рівень злочинності у 2008 році — 833,8 злочинів на 100 тис. наявного населення, за 2012 рік на 10 тис. населення складає 103 злочині, з них 42 тяжких та особливо тяжких[15], у 2016 році — 1449,6 злочинів на 100 тис. наявного населення. В цілому спостерігається негативна тенденція до зростання рівня злочинності в Одеській області. Найбільший рівень злочинності серед районів Одеської області у 2010 році мали Лиманський та Овідіопольський райони, у 2017 році — Лиманський район та місто Білгород-Дністровський[16]. Під час дії воєнного стану кількість злочинів на Одещині зменшилась в півтора рази: з 40,6 до 25,6 кримінальних правопорушень на 10 тисяч населення та є нижчим ніж по державі[17].

Міжнародне співробітництво[ред. | ред. код]

Одеська область є дійсним членом 6 європейських регіональних організацій:

Транспорт[ред. | ред. код]

Одеська область — приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно — на перетині найважливіших міжнародних водяних шляхів: дунайського, дністровського та дніпровського. Загальна довжина залізничної мережі області майже 1100 км, її обслуговує 100 залізничних станцій. Одещину перетинає також 7 автомагістралей. Усе це в сполученні з приморським розташуванням області, її транспортно-географічною своєрідністю робить Одещину могутнім експортно-імпортним потенціалом, що не може не враховуватися в проектах створення міжнародних транспортних коридорів Європейської комунікаційної інфраструктури єдиної транспортної системи країн-членів Чорноморського економічного співробітництва. Одеська область вирізняється серед інших областей провідним міжгалузевим морегосподарським комплексом, ступінь розвитку якого відбиває рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів (обсяг вантажопереробки портів області становить 74,1 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів (64,8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК «ЧМП», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», СК «Укрферрі», ДСК «Укртанкер», ДСК «Укрріфер», ДСК «УМП») та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній.

Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області, і в гирлі р. Дунай. За географічним розташуванням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів морські порти області можна розділити на дві основні групи. Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ та регіон Чорного моря: Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Одеса, Южне.

Одеська область розташована на перетині найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-Майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі— у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід. Річка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро — з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів — з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Туризм[ред. | ред. код]

Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський державний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція — місто Вилкове, фортеця XII — XV сторіччя в місті Білгород-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато чого іншого.

Понад 5000 об'єктів культурної спадщини та 120 об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного з найвідоміших і найпопулярніших, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочивальниками.

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення — Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, Тилігульський регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Головне управління статистики в Одеській області. www.od.ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  2. Державна служба статистики України. www.ukrstat.gov.ua. Процитовано 21 лютого 2022. 
  3. а б Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.203
  4. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К. : Укр. вид-во політ. літ-ри, 1947. — 1064 с.
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. static.rada.gov.ua. Процитовано 12 лютого 2022. 
  6. Нові райони: карти + склад
  7. Автор. Децентралізація дає можливості. decentralization.gov.ua. Процитовано 10 січня 2022. 
  8. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28.11.2021. Процитовано 11 серпня 2020. 
  9. Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня. 
  10. Дані Всеукраїнського перепису населення — див. на сайті http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ [Архівовано 24 листопада 2007 у Wayback Machine.]
  11. [1]
  12. Зубар, Діана; Голда, Олена (15 березня 2023). Більше половини жителів Одещини вважають українську мову рідною — дослідження. Суспільне. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023. 
  13. https://dif.org.ua/article/demokratiya-bezpeka-ta-sotsialne-stanovishche-dumka-respondentiv-v-odeskiy-oblasti-u-2023-rotsi
  14. http://risu.org.ua/text/2009ua.xls[недоступне посилання з червня 2019]
  15. МВС УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 19 березня 2014. 
  16. Ольвінська, Ю. О.; Olvinskaya, J. (2019). Статистичний аналіз рівня злочинності в Одеській області (укр.). Процитовано 19 вересня 2022. 
  17. Воєнний стан зменшив кількість злочинів на Одещині у півтора раза. izbirkom.org.ua (укр.). 20 червня 2022. Процитовано 19 вересня 2022. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вінницька область Вінницька область Кіровоградська область Кіровоградська область
Молдова Молдова Миколаївська область Миколаївська область
Румунія Румунія Чорне море