Фрідріх I (маркграф Мейсену)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх I Сміливий
нім. Dietrich I
Фрідріх I Сміливий
24-й маркграф Мейсену
1291 — 1323
Попередник: Альбрехт II
Наступник: Фрідріх II
ландграф Тюрингії
1298 — 1323
Попередник: Дітрих I Дицман
Наступник: Фрідріх II
 
Народження: 1257(1257)
Айзенах
Смерть: 16 листопада 1323
замок Вартбург
Династія: Веттіни
Батько: Альбрехт II
Мати: Маргарита Гогенштауфен
У шлюбі з: Agnes von Görz und Tirol[d] і Elisabeth of Lobdeburg-Arnshaugk[d]
Діти: 2 сини і 1 донька

Медіафайли у Вікісховищі?

Фрідріх I Сміливий (нім. Friedrich I der Freidige, нар. 1257 — пом. 16 листопада 1323 року) — 24-й маркграф Мейсену, в 12911323 роках, 11-й ландграф Тюрингії в 12981323 роках, пфальцграф Саксонії у 12801292 роках (як Фрідріх VII). Мав також прізвисько «Прокушений» (der Gebissene), що було пов'язано з подією в дитинстві, коли мати прокусила Фрідріхові щоку.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Веттінів. Другий син Альбрехта II, маркграфа Мейсену, та Маргарити Гогенштауфен. Народився у 1257 році в замку Вартбург. 1268 року після смерті Конрада Гогенштауфена прибув до Італії на запрошення Ломбардської ліги, де був оголошений королем Сицилії та Єрусалиму, герцогом Швабії. 1269 року готував вторгнення на південь Італії, проте його плани ніхто не підтримав.

Боротьба за Тюрингію й Мейсен[ред. | ред. код]

До 1270 року батьки фактично розлучилися, матір невдовзі померла. Потім вступив у конфлікт з батьком через його коханку кунігунду. У 1273 році через образу на батька за конфлікт з матір'ю став на бік суперника Габсбурга — Отакара, короля Богемії. У 1274 році разом з братом Дітрихом почав відкриту війну з батьком. Але зазнав поразки й потрапив у полон. 1275 року втік з полону й далі воював проти батька.

1280 року стає пфальцграфом Саксонії. Водночас продовжив запеклу боротьбу з батьком. 1288 року спільно з братом Дітрихом переміг батька, якого захопив у полон. Втім у боротьбу за Тюрингію, Мейсен і Нижню Лужицю втрутилися сусіди. 1291 року Фрідріх втратив пфальцграфство Саксонське. У 1293 році зазнав поразки від короля Адольфа Нассау, втративши усі володіння. Того ж року померла його перша дружина Агнес. У 1298 році після смерті останнього зумів повернутися й з братом Дітрихом I став ландграфом Тюрингії.

З 1299 року брати вимушені були захищати Тюрингію від зазіхань короля Альбрехта I Габсбурга. 1300 року оженився вдруге. У 1307 році керував військами Тюрингії, що в битві при Луцці завдали поразки армії Габсбурга. Завдяки цьому Тюринзьке ландграфство залишилося за Веттінами. Того ж року після смерті брата Дітриха I успадкував усі його володіння. Деякий час вимушений був боротися з містами на чолі з Ерфуртом, що відмовлялися визнати владу Фрідріха. Лише 1310 року під визнання імператором Генріх VII Люксембурга за Фрідріхом I були визнано Тюрингію й Мейсен.

Володарювання[ред. | ред. код]

Поставив собі за мету відновити всі колишні землі Веттінів під своєю владою. Внаслідок цього розпочав боротьбу з Асканіями за маркграфства Ландсберг і Нижню Лужицю. Втім 1312 року зазнав нищівної поразки й потрапив у полон до бранденбурзького маркграфа Вальдемара. Здобув свободу за умовами Тангермюндського договору, сплативши викуп у 32 тис. марок сріблом, а також поступився лужицьким маркгарфством та містами Торгау і Ґроссенгайн.

1316 році в союзі з Мекленбургом розпочав нову війну проти Бранденбургу. Втім через втручання Тевтонського ордену 1317 року замирився з Вальдемаром Бранденбурзьким. У 1320 році після смерті Генріха II Асканія, маркграфа Бранденбургу, зумів повернути собі міста Торгау і Ґроссенгайн. 1321 року Фрідріха I паралізував інсульт. Помер 1323 року. Йому спадкував син Фрідріх II.

Родина[ред. | ред. код]

1.Дружина — Агнес, донька Мейнгарда II, графа Горіції і Тироля.

Діти:

  • Фрідріх (1293—1315)

2. Дружина — Єлизавета, донька графа Отто IV (або Гартмана XI) фон Лобдебург-Арнсгауґ.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Harald Schieckel: Friedrich I. der Freidige. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, S. 518 f.
  • Bernd Kaufmann: Der Verleumdete. Die Geschichte des Landgrafen Albrecht II. von Thüringen. Erstes Buch: Margareta BKP-Verlag GmbH, Zweibrücken 2009, ISBN 978-3-9813424-0-6