Фіглик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фіглик (пол. Figlik, від нім. Figelпустощі) — жанр польської поезії, різновид вірша близький до фацеції, фабліо чи шванка, жартівливих, сатиричних пісень в основу яких покладено анекдот. Заснований на початку формування книжної поезії. Майстрами фігликів були Бернат з Любліна (1465-1529), та Микола Рей (1500-1569), який у збірці «Звіринець» (1562), переробив сюжети фацецій Дж. П. Браччоліні (1380-1459) та Г. Бебеля (1472-1518), наблизивши їх до польської дійсності. З часом фіглик замінила фрашка.

В українській літературі відповідником фіглика є співомовка, запроваджена Степаном Руданським.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — 530 с.