Фільчина грамота
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Фі́льчина грамота[1] (рос. филькина грамота) — стійкий зворот, похідний із російської мови, що буквально означає «юридично нікчемний документ», «безграмотно складений документ або такий, що не має юридичної сили»[2][3]. Спочатку так Іван Грозний презирливо назвав викривальні та увіщувальні листи митрополита Пилипа II (рос. Филипп II)[4] (якого незабаром убив Малюта Скуратов). Згодом фільчиними грамотами стали іменуватися документи, що не мали юридичної сили, і поступово вираз закоренився в російській мові, ставши крилатим, а згодом поширився й в українській мові.
- ↑ Грамота // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Толковый словарь русского языка (1935—1941 гг.) под редакцией Д. Н. Ушакова
- ↑ Современный толковый словарь, изд. «Большая советская энциклопедия»), 1998 г.
- ↑ Иван Пазий. Филькина грамота, или как Иван Грозный разобрался с митрополитом Филиппом? // Ежедневный познавательный журнал «ШколаЖизни.ру»
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |