Хайме ІІ (король Майорки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хайме ІІ
James IIC.JPG
Народився 1243(1243)
Монпельє
Помер 29 травня 1311
Пальма-де-Майорка
Громадянство (підданство) Королівство Майорка
Діяльність король[1]
Титул король
Термін 1276—1311 роки
Попередник Хайме I
Наступник Санчо I
Конфесія католицтво
Батько Хайме I
Мати Іоланда Арпад
Рід Барселонська династія
Брати, сестри Педро III, Isabella of Aragon[d], Violant of Aragon[d] і Constance of Aragon, Lady of Villena[d]
Дружина Ескларамунда де Фуа
Діти 4 сина і 2 доньки
Royal Coat and Shield of Majorca c.1276-14th Century.svg

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Хайме ІІ Добрий король (*Jaume II el Bon Rei, 1243 — 29 травня 1311) — король Майорки, граф Руссільйон і Серданья, сеньйор Монпельє, барон Омелас, віконт Карладес у 1276—1285 і 1295—1311 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з Барселонської династії. Син Хайме I, короля Арагону, Валенсії, Майорки, та Іоланди Арпад. Спочатку відповідно до рішення батька отримав невеличкі володіння. Відповідно до заповіту 1248 році отримував королівство Валенсія, у 1253 році Хайме I змінив рішення, за яким Хайме Молодший отримував Балеарські острови й Монпельє. Після смерті старшого брата Альфонсо у 1260 році майбутні володіння Хайме розширилися.

З 1254 року відбувається постове передача адміністративних повноважень на Балеарських островах з забезпеченням відповідного щорічного прибутку інфанту Хайме. У 1268 році Хайме I призначає сина лейтенантом (своїм заступником) королівства Майорка з правом призначення чиновників. У 1274 році інфанта Хайме призначено лейтенантом сеньйорі Монпельє. У 1275 році оженився на представниці рода Фуа.

Королювання[ред.ред. код]

Після смерті Хайме I у 1276 році його володіння були розділені між синами. Інфант Хайме отримав три з чотирьох Балеарських островів — Майорку, Ібіцу і Форментера, графства Руссільон і Серданья, віконтство Карладес, баронство Омелас, володіння Монпельє. Всі володіння Хайме II разом вони утворили королівство Майорку. Церемонія коронації відбулася у церкві Санта-Еулалія-де-Майорка 12 вересня 1276 року.

Хайме II також збирав данину з мусульман, в руках яких залишився четвертий з Балеарських островів — Мінорка, де утворився емірат Манурка. Таким чином, під владою Хайме виявилося більше земель, ніж у Педро III Арагонського.

У 1277 році підтримав повстання каталонської знаті на чолі із Роже-Бернаром III, графом Фуа, проти брата Педро III. Після поразки заколотників Хайме II вимушений був укласти мирну угоду з королем Арагону. 20 січня 1279 року відповідно до угоди в Перпеньяні король Майорки визнав зверхність Педро III. Права Хайме II обмежувалися щодо прав у володіннях в Каталонії і Лангедоку. Але вже 1280 року вимушен був захищати свої права в Монпельє, на яке претендував Філіп III Капет, король Франції. Останній скористався послабленням короля Майорки та підтримкою місцевої знаті, змушуючи Хайме II визнати васалітет до Франції у відношені до сеньйорії Монпельє і баронства Омелас.

Не змирившись зі статусом арагонського васала, Хайме II у 1284 році об'єднався з Філіпом III і папою римським Мартином IV проти брата Педро III, але в 1285 у битві біля Формігеса був розбитий. Наступник Педро III — Альфонсо III у 1286 році продовжив війну проти Хайме II Майорського, вигнав того з усіх земель.

У 1295 році за посередництва папи римського Боніфація VIII в м. Ананьї (Італії) було укладено договір, за яким усі землі були повернуті Хайме II Майорському. Навзаєм останній підтвердив свій статус васала короля Арагону. За угодою 1298 року в Аргелесі отримав у володіння долину Аран.

Після цього Хайме II поводився сумирно, займаючись зміцненням міст і розвитком економіки. Він реформував грошову систему королівства, заохочував розвиток ткацького ремесла, побудував потужні замки в Перпіньяні і Пальмі (о. Майорка), всіляко зміцнював авторитет королівської влади і католицької церкви. У 1309 році відправив флотилію до узбережжя Гранадського емірату задля захисту майоркських торгівців.

Помер 29 травня 1311 року. Владу успадкував його син Санчо.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ескларамунда, донька Рожера IV де Фуа.

Діти:

  • Хайме (1272—1302), францисканець, чернець
  • Санчо (1276—1324), король Майорки у 1311—1324 роках
  • Санча (1285—1345), дружина Робера I Анжу, короля Неаполя
  • Фердинанд (1278—1316)
  • Ізабелла (1280—1301), дружина Хуана Мануеля Кастильського
  • Філіп (1288—1340), аббат монастиря Сан-Педро в Нарбонні

1 бастард

Джерела[ред.ред. код]

  • Hilda Johnstone, Francia: gli ultimi capetingi in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 569–607
  • Arco y Garay, Ricardo del (1945). Sepulcros de la Casa Real de Aragón. Madrid: Instituto Jerónimo Zurita. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. OCLC 11818414.
  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #12097424X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.