Боніфацій VIII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боніфацій VIII
Bonifatius VIII Grabstatue.JPG
C o a Bonifacio VIII.svg
Папа Римський
24 грудня 1294 — 11 жовтня 1303
Попередник: Целестин V
Наступник: Бенедикт XI
Народження: бл.1235, Ананьї, Італія
Ананьї, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Італія
Смерть: 11 жовтня 1303[1]
Рим, Папська держава
Релігія: Римо-католицька церква
У миру Бенедетто Каетані
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Боніфацій VIII (лат. Bonifacius; *бл.1235, Ананьї—†11 жовтня 1303, Рим) — сто дев'яносто другий папа Римський, понтифікат якого тривав з 24 грудня 1294 року до 11 жовтня 1303 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Бенедетто був молодшим сином у небагатій знатній родині Каетані[it], а тому ще в молодому віці став священиком у кафедральному соборі міста Ананьї. У 1252 році його дядько П'єтро Каетані був призначений єпископом у місті Тоді в Умбрії, а тому Бенедетто поїхав туди і розпочав своє навчання.

У 1264 році почав служити секретарем кардинала Сімона де Бріє. Пізніше він супроводжував кардинала Оттобона Фієскі в його подорожі до Англії (1265—1268) для подолання бунту групи баронів проти короля Англії Генріха III. У 1281 році Бенедетто був призначений кардиналом-дияконом, після чого служив папським легатом для виконання різного роду дипломатичних місій у Франції, Неаполі, Сицилії і Арагоні.

Його було обрано папою в 1294 році після зречення Целестина V. Проте Целестин V не одержав спокою, якого він прагнув. Боніфацій VIII ув'язнив його в замку Фумоне поблизу Ферентіно в Кампаньї, де Целестин і помер 19 травня 1296 року. Деякі історики вважають, що його вбили за наказом Боніфація VIII.

Боніфацій VIII у 1303 році заснував Римський університет ла Сапієнца. Він був прихильником втручання папської влади у світські справи, абсолютизував тезу про верховенство папи над світськими володарями. Ці погляди призвели до конфліктів Папи з імператором Альбрехтом I, впливовою італійською родиною Колонна та королем Франції Філіпом IV.

Конфлікт із Філіпом IV Красивим призвів спочатку до відлучення короля від церкви, а потім до арешту папи французькими військами. Від папи стали вимагати відставки, але Боніфацій VIII відповів, що радше вмре. Хоча його відпустили, він незабаром помер, можливо, як стверджували чутки, вчинив самогубство.

У 1311 році Філіп Красивий організував суд над пам'яттю Боніфація VIII, який, однак, не дав бажаного для короля результату.

У «Божественній комедії» Данте помістив Боніфація VIII до пекла.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Boase, Thomas S. R. (1933). Boniface VIII. London: Constable. 
  • Coppa, Frank J, ed. (2002). The Great Popes Through History. Connecticut. Greenwood Press. 
  • Jean Coste (ed.), ред. (1995). Boniface VIII en procès. Articles d'accusation et dépositions des témoins (1303–1311). Rome: L'Erma di Bretschneider. ISBN 88-7062-914-7. 
  • Tierney, Brian (1964). Crisis of Church and State. New Jersey: Prentice-Hall. 
  • Wood, Charles, T. (1967). Phillip the Fair and Boniface VIII: State vs Papacy. New York: Holt, Rhinehart, and Winston.