Альфонсо III (король Арагону)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонсо IIІ
Альфонсо IIІ
Альфонсо IIІ
Король Арагону
Попередник: Педро III
Наступник: Хайме II
Граф Барселонський
 
Народження: 4 листопада 1265(1265-11-04)
Валенсія, Іспанія
Смерть: 18 червня 1291(1291-06-18)[1][2] (25 років)
Барселона, Іспанія
Віросповідання: християнство
Династія: Барселонська
Батько: Педро III
Дружина: Елеонора Плантаганет

Медіафайли у Вікісховищі?

Його могила

Альфонсо IIІ Щирий (*Alifonso III o Franco, 4 листопада 1265 —18 червня 1291) — король Арагону і Валенсії, граф Барселони у 12851291 роках, король Майорки у 1286—1291 роках. Мав інше прізвисько «Ліберал».

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з Барселонської династії. Син Педро III, короля Арагону і Валенсії, граф Барселони, й Констанції Гогенштауфен.

Альфонсо III дісталися в спадок від батька внутрішні чвари зі знаттю, що об'єдналася з городянами в Унію, й війна на Сицилії. 1285 року в Тарасконі було підписано договір, за яким королем Сицилії був визнаний брат короля Хайме. Цю угоду підтверджено кортесами Сарагоси і Оски 1286 року.

У 1287 році король дарував знаті нові привілеї (Велика хартія вольностей Арагону). Відтепер він був повинен просити думки кортесів при вирішенні важливих державних справ і не міг піддати кримінальному покаранню нікого з членів Унії без згоди верховного судді. В іншому випадку Унія могла позбавити його престолу. Незважаючи на анархію, Альфонсо III зумів зібрати військо задля захоплення Балеарських острвоів: у 1285—1286 роках перемігти свого стрийко Хайме II, короля Майрки, у якого відняв острова Майрка і Ібіца. У 1287 році підкорив мусульманську державу на острові Мінорка.

У 1286—1287 роках спрямував війська і флот до Алжиру і Тунісу, в результаті чого еміри Тлемсена і туніса визнали зверхність Арагону. У 1288 році підтримав Альфонсо де ла Серду проти Санчо IV, короля Кастилії. У зв'язки з цим розпочалася війна між Арагоном і Кастилією. Вона тривала до вересня 1290 року, але Альфонсо III не зміг досягти успіху, відступившись від свого претендента на катсильський трон.

Незадовго до смерті намагався замиритися з Папською державою і королівством Франція, тому відмовився від підтримки свого брата Хайме Сицилійського (землі останнього папа римський намагався передати королівству Неаполь). При цьому Франція відмовлялася від прав на Арагон, Альфонсо III підтверджував залежність від Риму. У 1291 році король помер, а владу успадкував брат хайме, корлль Сицилії.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Елеонора, донька Едуарда I Плантаганета, короля Англії. Дітей не мав.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • O'Callaghan, Joseph. A History of Medieval Spain (Cornell University Press, 1983) ISBN 0-8014-9264-5
  • Figueres, Josep M. Història contemporània de Catalunya. Editorial UOC, 2003, p.34. ISBN 8483187736.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо III (король Арагону)