Хижацтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хижаки)
Перейти до: навігація, пошук

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Хижак (значення).

Stud 327 with Blesbuck.jpg

Хижацтво - це однобічний зв’язок між хижаком і жертвою, з якого хижак отримує вигоду від сумісного існування з жертвою, що відчуває на собі несприятливий вплив. Ця особливо жорстока форма міжвидових взаємовідносин є одним із важливих факторів, що впливає на ріст популяції.

Південно-китайський тигр добув косулю

Хижі  — різноманітний ряд плацентарних, як сухопутних так і морських, середнього розміру ссавців, поширених майже по всьому світу. Ряд Хижі складається з підрядів псовидих (Caniformia) і котовидих (Feliformia). 16 сучасних родин хижих містять близько 286 видів у 125 родах[1].

Деякі екологи вважають частковим хижацтвом навіть поїдання рослин рослиноїдними тваринами, оскільки вони поїдають не цілу рослину, а лише частину її. Виходячи з такого трактування хижацтва, виділяють хижаків типових, хижаків з пасовищним типом живлення, паразитоїдів і паразитів.

Хижацтво в екології — тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою[2].

Хижаки не обов'язково вбивають жертву, коли живляться нею. Подібними до хижаків організмами є детритофаги, споживачі мертвого органічного матеріалу (детриту), часто таку поведінку важко відрізнити від хижацтва[2], наприклад, коли паразит живе на тілі хазяїна, а потім пожирає його тіло після смерті. Головною характеристикою хижацтва, проте, є прямий контакт з популяцією жертви, тоді як деритрофаги лише пожирають наявний матеріал, часто не впливаючи на популяцію «донорських» організмів.

У процесі спільної еволюції хижаки і жертви пристосовуються один до одного (також паразит і господар, фітофаг і рослина), таким чином досягається динамічна рівновага в системі «хижак-жертва». У хижаків з'являються і розвиваються засоби виявлення і атаки, а у жертв — заходи маскування і захисту. Тому найбільшої шкоди жертвам можуть завдати нові для них хижаки, з якими ті не вступали ще в «гонку озброєнь». При цьому відбуваються і позитивні для популяцій процеси, наприклад: хижаки вибраковують неповноцінних особин серед своїх жертв, тим самим бувши важливим фактором регулювання їх чисельності. 

Історія

Хижацтво у ссавців давня практика. Примітивні комахоїдні ссавці (креодонти) з'явилися в палеоцені до появи більшості з останніх рядів ссавців. Ссавці-хижаки, ймовірно, з'явилися у відповідь на джерела їжі, запропоновані широким масивом травоїдних ссавців і пройшли адаптацію, пов'язані з різноманітністю травоїдних.   

Таксономічна і функціональна класифікації хижаків

Вивчаючи різні варіанти взаємодії в системі хижак-жертва, бачимо, що одні хижаки живляться тваринами, інші – рослинами, а треті – відразу обома типами організмів. На цій конкуренції базується так звана таксономічна класифікація. Згідно з нею першу групу хижаків називають м'ясоїдними, другу – рослиноїдними, а третю – всеїдними. Функціональна класифікація включає чотири різновиди хижаків: а) хижаки; б) хижаки з пасовищним типом живлення; в) паразитоїди; г) паразити (мікро- і макропаразити). Справжні хижаки вбивають свою жертву і з'їдають її повністю або ж частково. Це не тільки такі відомі хижаки, як тигри, вовки, орли, але й гризуни, які живляться насінням, а також мурашки, кити, що фільтрують планктон. Хижаки з пасовищним типом живлення упродовж свого життя, як і перша група, з'їдають багато жертв (повністю або частково). Як правило, їх вплив на жертви є шкідливим. Сюди належать крупні травоїдні хребетні, такі, як бізони, буйволи, олені, антилопи, вівці, а також свійська велика рогата худоба. Однак, відповідно до визначення, до хижаків із пасовищним типом живлення належать і мухи, які ссуть у них кров.

Паразитизм

Tetragnatha montana паразитує наAcrodactyla quadrisculpta.

Паразитизм — це вид взаємозв'язків між різними видами, за якого один із них (паразит) певний час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин із довкіллям. Назва терміну походить від слова парази́т (грец. Παράσιτο — нахлібник. Терміном парази́т називають організм, якийживе за рахунок іншого організму, що називається хазяїном.

Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: тварин (найпростіші, плоскі черви, нематоди, кільчасті черви, молюски,членистоногі), бактерій, грибів (борошнисто-росяні, трутовики, ріжки, сажки) і навіть у квіткових рослин (повитиця). Відмінність паразитизму від хижацтва і інших форм взаємодії організмів полягає в тому, що фізіологія паразита підпорядкована фізіології хазяїна, його життєвий цикл (саме його існування або розмноження) неможливе (або сильно ускладнене) без отримання від хазяїна необхідних для нього біологічних ресурсів. Такі придатні для нього ресурси паразит може отримати тільки від обмеженого числа типів хазяїв. Чим довше (філогенетично) триває співіснування, тим якісніше вид-паразит пристосовується до свого хазяїна і тим менше шкоди завдає йому.

Паразитоїди

Паразитоїди — це істоти, які нападають на свою жертву, відкладаючи у неї яйця, личинка що вивелась вбиває свого хазяїна. Модель Лотки-Вольтера — це тип взаємодії популяцій хижака і жертви, коли ріст популяції хижака залежить від росту популяції жертви.

Фотографія ендопаразитоїда роду інфузорії

Паразитоїдами називають групу комах, головним чином перетинчастокрилих (Hymenoptera), a також багатьох двокрилих (Diptera). B яких дорослі самки і їхні личинки вирізняються подібністю поведінки. Комахи-паразитоїди відкладають яйця в тіло іншої комахи або ж на його поверхню, тоді як комахи-господарі, як правило, ще не досягли дорослого віку. На їх тілі (або на їх поверхні, або поряд) із вилупленого яйця з'являється личинка, яка починає інтенсивно поїдати свого молодого господаря. Таким чином, господар гине, не досягши зрілого стану – в стадії лялечки або й раніше (яскравим прикладом такої поведінки є оса Chrisis ignata, яка паразитує на бджолах). Паразитоїди тісно пов'язані з певним організмом господаря (подібно до паразитів), вони не призводять до швидкої загибелі господаря (подібно до паразитів і хижаків із пасовищним типом живлення), однак з часом господар неминуче загине (цим паразитоїди нагадують справжніх хижаків). Виділення паразитоїдів у окрему групу є цілком виправданим: за деякими даними до них належить близько 25% усіх видів, які живуть сьогодні на нашій планеті. Оскільки один вид комах має як мінімум одного паразитоїда, а останній – свого власного паразитоїда, то це свідчить про величезну кількість паразитоїдів.

Біологічні методи боротьби зі шкідниками

Біологічні методи боротьби зі шкідниками – це використання живих організмів для зменшення або повного усунення шкоди, яку наносять шкідники тваринам, людині, сільськогосподарським культурам. Таким чином, за рахунок окремих видів намагаються змінити рівновагу популяцій в природних і антропогенізованих екосистемах. Біологічні методи боротьби замінили малоефективні, а часто і шкідливі, інсектицидні методи. Метою біологічних методів боротьби є не повне винищення виду, а утримання його кількості на оптимальному рівні. Першим напрямом у біологічній боротьбі проти видів, що підлягають усуненню їх з біоценозу, є використання комах, які є шкідниками або паразитами. Використання хижаків стало перемогою методу біологічної боротьби. І першим видом-хижаком було австралійське сонечко, котре стримує розмноження апельсинового хробака. Другий напрям біологічної боротьби – використання патогенних мікроорганізмів, які характеризуються вибірковою здатністю. Наприклад, токсини, які виробляє бактерія Bacileus thuringnsis, є нешкідливими для хребетних і багатьох комах. Водночас вони є згубними для гусениць, метеликів. Виявляється, що кристали білка, які є складовою токсинів, розчиняються лише в лужному середовищі, яке є характерним для кишечника гусениць (рН вище 9). Серед біологічних методів є і автоцидний (самовбивчий), який полягає у розведенні і розповсюдженні стерильних особин (чоловічої статі), які, копулюючись, залишають самок стерильними. Цей метод більш ефективний, ніж інсектицидний. Біологічні методи використовують і для боротьби з бур'янами. У 1912 р. в Австралію був завезений один з видів кактусів (Opuntia), який захоплював щороку 400 тис. га землі і в 1920 р. зайняв 20 млн га. Кінець цьому поклав метелик – кактусова вогнівка. Аналогічну проблему в Австралії створив європейський звіробій, який вдалося зупинити за допомогою двох жуків – листоїда і златки, завезених з Європи. Сьогодні також використовують інтегровані методи боротьби: оптимальне одночасне поєднання хімічних і біологічних методів.

Розробка екологічного методу захисту рослин включає такі основні напрями: 1) планомірне виявлення корисних ентомофагів і мікроорганізмів, вивчення їх ролі у динаміці чисельності шкідливих видів залежно від природно-господарських умов – біологічна оцінка найбільш перспективних видів; 2) вивчення взаємовідносин організмів у біоценозах з використанням сучасних досягнень суміжних дисциплін, вивчення зв'язку ентомофагів з патогенними мікроорганізмами для використання перших як переносників і поширювачів інфекції; 3) розробка прийомів, які сприяють нагромадженню ентомофагів, атогенних мікроорганізмів і антагоністів; стимуляція природних та створення штучних джерел інфекції; підвищення ефективності ентомофагів і вірулентності мікроорганізмів добором відповідних форм, використанням методів селекції і впливу фізичних або хімічних факторів; 4) поєднання біологічного, агротехнічного і хімічного методів, використання біопрепаратів з невеликими дозами інсектицидів і фунгіцидів, встановлення оптимальних строків застосування; проведення локальних обробок; 5) розробка методів біологічної боротьби з хворобами рослин та бур'янами.

Особливо велику увагу приділяють застосуванню мікроорганізмів, вплив яких на вживання і фізіологічний стан потомства шкідників незворотний, оскільки вони прирікають їх на повільне вимирання. До таких хвороботворних організмів належать перш за все вірусні, грибні, протозойні збудники хвороб комах. Ще до кінця не розкриті великі потенційні можливості використання явища синергізму, тобто підсилення ефекту від застосування змішаних інфекцій і біологічних препаратів разом з інсектицидами.

Посилання

1.      ↑ 1.0 1.1 Begon, M., Townsend, C., Harper, J. (1996). Ecology (вид. Third). London: Blackwell Science. 

Посилання[ред.ред. код]

Екологія Це незавершена стаття з екології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.