Хмарук Євген Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Євген Хмарук
Особисті дані
Повне ім'я Євген Віталійович Хмарук
Народження 13 червня 1977(1977-06-13) (46 років)
  Тирасполь, Молдавська РСР
Зріст 194 см
Вага 82 кг
Громадянство Молдова Молдова
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994—1995 Молдова «Ністру» (Ч) 15 (-?)
1996 Молдова «Тилігул» 5 (-?)
1997 Молдова «СКА-Вікторія» (К) 5 (-?)
1997—2000 Молдова «Тилігул» 71 (-?)
2000—2002 Росія «Чорноморець» (Н) 0 (0)
2000  Росія «Чоронморець-2» (Н) 3 (-4)
2000  Росія «Торпедо» (Т) 3 (-4)
2000—2002  Молдова «Конструкторул» 0 (0)
2002—2003 Кіпр «Неа Саламіна» 26 (-?)
2003 Росія «Динамо» (СПб) 4 (-5)
2004—2005 Болгарія ЦСКА (С) 24 (-?)
2006 Молдова «Тилігул» 19 (-?)
2007—2008 Індонезія «Персіджа» (Дж) 33 (-?)
2008—2009 Болгарія «Черно море» 3 (-?)
2009 Росія «Волга» (Т) ? (-?)
2009—2010 Молдова «Ністру» (Ат) 19 (-?)
2010—2011 Молдова «Тигина» 17 (-?)
2013—2014 Молдова «Динамо-Авто» (Т) 4 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1997—1999
2000—2006
Молдова Молдова (U-21)
Молдова Молдова
10 (-?)
30 (-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Євген Віталійович Хмарук (рум. Eugen Hmaruc; нар. 13 червня 1977, Тирасполь, Молдавська РСР) — молдовський футболіст, воротар[1]. Виступав за збірну Молдови.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Кар'єру воротар розпочав 1994 року в «Ністру» (Чобурчі), який виступав у Національній лізі Молдови. На початку 1996 року перейшов у тираспольському «Тилігулі». Того ж року з ним став віце-чемпіоном Молдови. У 1997 році переїхав до «СКА-Вікторія» (Кагул), але в тому ж році повернувся до «Тилігулу». У 1998 році вдруге став віце-чемпіоном Молдови.

У 2000 році перейшов у новоросійський «Чорноморець». Однак жодної гри не зіграв, а в 2001 році пішов у четвертолігове «Торпедо» (Таганрог). У 2002 році став гравцем «Неа Саламіна», де провів сезон 2002/03 років. У 2003 році повернувся до Росії, де протягом півроку виступав за «Динамо» (Санкт-Петербург).

На початку 2004 року перейшов до болгарського ЦСКА, відіграв там два роки. У 2005 році разом з клубом став чемпіоном Болгарії. У 2006 році повернувся до Молдови, де став гравцем «Тилігула» (Тирасполь) й виступав протягом року. У 2007 році перебрався до Індонезії, до столичної «Персіджі». 2008 року виступав за болгарське «Черно море». У 2009 році підписав контракт із «Волгою» (Твер)[2]. Потім повернувся на батьківщину, де грав за атакинське «Ністру», знову «Тилігул», а також бендерську «Тигину». До липня 2014 року грав за тираспольський «Динамо-Авто» у Національному дивізіоні, також у цьому футбольному клубі обіймає посаду тренера. У липні 2014 року закінчив кар'єру гравця, але залишився на посаді тренера воротарів «Динамо-Авто»[3], де працював до вересня.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Перший матч за національну команду Молдови провів проти збірної Росії у червні 2000 року[4]. Загалом Євген Хмарук зіграв 30 матчів у складі національної збірної Молдови[5].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 2011 року обіймав посаду тренера воротарів у тираспольському клубі «Динамо-Авто».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Болгарія Найкращий воротар чемпіонату Болгарії сезону 2004/05 у складі ЦСКА (Софія)[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Евгений Хмарук (рос.). Процитовано 13 травня 2013.
  2. а б Евгений Хмарук перешел в тверскую "Волгу" (Русский) . 30 березня 2009. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  3. Заявка "Динамо-Авто". dinamo-auto.com. 26 липня 2014. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 27 липня 2014.
  4. Евгений Хмарук: "Буду продолжать играть, пока есть здоровье и силы" (рос.). moldfootball.com. 9 лютого 2010. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  5. Moldova - Record International Players (англ.). Процитовано 13 травня 2013.
  6. Футбол: "Волга" усилилась чемпионом Болгарии (Русский) . 30 березня 2009. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 13 травня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]