Воротар (футбол)

Ворота́р (голкіпер) — позиція футболіста. Під час гри у футбол завданням воротаря є безпосередній захист власних воріт. Воротар є єдиним гравцем, якому дозволено торкатися м'яча руками. Кожна команда зобов'язана мати воротаря на полі у будь-який момент гри; якщо воротар змушений залишити поле через травму або вилучення, інший гравець має взяти на себе обов'язки воротаря (попередньо повідомивши про це суддю), навіть якщо команда більше не має запасних воротарів.

Гра руками

На відміну від інших гравців, воротарі мають право торкатись м'яча будь-якою частиною тіла, за винятком таких обмежень:

Воротар може торкатись м'яча руками тільки всередині власного штрафного майданчика.
Воротар не може торкатися руками м'яча в ситуації, коли він отримує пас від гравця своєї команди (за винятком легітимних пасів будь-якою частиною тіла, яка знаходиться вище пояса, або зупинивши м'яч ногою, а після взявши м'яч у руки). Якщо воротар прийняв м'яч руками після навмисного пасу від гравця своєї команди, при цьому порушенні призначається вільний удар.
Воротар не може брати м'яч у руки після вкидання з-за бокової лінії або пасу ногою у виконанні гравця своєї команди.
Воротар не може тримати м'яч у руках довше ніж шість секунд поспіль.
Якщо воротар випускає м'яч з рук, він не може знову взяти його в руки, допоки м'яча не торкнеться інший гравець.

Загальні правила

Одяг воротаря має дозволяти швидко й надійно відрізняти його від решти гравців та арбітра на полі. Існує два підходи до вибору форми на матч: деякі воротарі намагаються зливатися з фоном, щоб нападнику важче було знайти вільне місце для удару, тоді як інші одягаются яскраво — таким чином гравець противника підсвідомо б'є саме туди, де і стоїть воротар. Більшість воротарів одягають рукавички щоб запобігти травмам і краще утримувати м'яч в руках. Традиційно воротарі виступають під номером 1.

Хоча воротарі мають спеціальні привілеї згідно з правилами гри, в усьому іншому вони підкоряються тим самим правилам, що й решта гравців.

Вони мають право залишати власний штрафний майданчик і можуть брати участь у грі в будь-якому місці поля. Деякі воротарі навіть забивали голи — з пенальті, штрафних ударів або приєднуючись до атаки команди на останніх хвилинах гри в намаганні забити вирішальний гол. Такі воротарі як Хосе Луїс Чилаверт, Рожеріо Сені та Ганс-Йорг Бутт стали відомими саме завдяки точному виконанню пенальті та штрафних ударів.

Найкращі воротарі

XX сторіччя (за версію IFFHS)

Див. також: Список найкращих футболістів XX сторіччя за версією IFFHS

Початку XXI сторіччя

Українські воротарі

Найвідомішими українськими воротарями за радянських часів були:

Євген Рудаков — єдиний український ворота, що став найкращим голкіперів року у Європі на думку «France Football» та перший голкіпер — лавреат премії український футболіст року
Юрій Ідзковський — родоначальник української голкіперської школи
Володимир Маслаченко — єдиний голкіпер з України, що був у складі збірної, що перемогла на чемпіонаті Європи з футболу та перший українець — лавреат премії «Голкіпер року в СРСР»
Олег Макаров
Віктор Чанов
Михайло Михайлов
Сергій Краковський
Віктор Банніков
Юрій Зубрицький
Юрій Дегтерьов
Олександр Ткаченко
Юрій Роменський

Після здобуття незалежності найсильнішим воротарем України 1990-х—2000-х років вважається Шовковський, що першим з українських голкіперів сьогодення провів понад 100 сухих матчів та понад 400 матчів у чемпіонатах України загалом у чемпіонатах України протягом понад 20 років безперервної кар'єри. Крім того, він став першим голкіпером у світі, що на чемпіонаті світу не пропустив голи після трьох ударів в серії післяматчевих пенальті. І лише один воротар повторив згодом його досягнення.

Найтитулованішим українським голкіпером є Андрій Лунін, що став першим українським голкіпером новітнього часу, що увійшов до трійки найкращих голкіперів року у світі на думку «France Football» та першим вітчизняним воротарем усіх часів, який переміг у кубку та чемпіонаті країн «великої футбольної п'ятірки» (Іспанії), а також першим серед вітчизняних голкіперів володарем Кубка чемпіонів УЄФА, Суперкубка УЄФА, Міжконтинентального кубка ФІФА та Клубного чемпіонату світу (кожного з них кубків) та є єдиним з українських футболістів загалом, що перемагали в усіх цих 6-х турнірах разом та двічі здобували Кубок чемпіонів УЄФА та Суперкубок УЄФА. Крім того, він - найкращий воротар молодіжного чемпіонату світу.

Серед інших видатних українських воротарів часів Незалежності варто відзначити:

Найвідомішим етнічним українцем серед голкіперів інших країн можна вважати Романа Березовського, що протягом майже 20 років (1996–2015), захищав ворота збірної Вірменії, зігравши у 94 матчах за цю національну збірну. За цим показником серед голкіперів — етнічних українців він поступається лише одному голкіперу, що виступав за національну збірну України — Андрію П'ятову. Окрім них, понад 90 матчів зіграв за національну збірну ще один український голкіпер — Олександр Шовковський. Серед голкіперів українського походження Західної діаспори варто відзначити голкіпера збірної Канади Тоні Чурського.

Див. також

Клуб Євгена Рудакова

Джерела

Лапицький В.О.,Кулик Н.А. (2023) Навчально-тренувальна і змагальна діяльність в процесі богаторічної підготовки юних воротарів (на прикладі футболу). Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова Випуск 3К (162) 2023. С.216-221. doi:10.31392/NPU-nc.series15.2023.3K(162).44
Лисенчук С. Г., Крайник Я. Б., Тупєєв Ю. В., Архипов В. В. (2021) Особливості фізичної та техніко-тактичної підготовленості юних футбольних воротарів 13–14 років. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова Випуск 5 (136) 2021. С.67-72 doi:10.31392/NPU-nc.series15.2021.5(135).15