Хоменко Олександр Анатолійович
| Хоменко Олександр Анатолійович | |
|---|---|
 Творча зустріч з Олександром Хоменком в Національному музеї літератури України, лютий 2023 | |
| Народився |
7 червня 1968 (55 років) Гостомель, Ірпінська міська рада, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | поет, есеїст, історик, музейник, військовослужбовець |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| У шлюбі з | Позняк Наталія Вікторівна |
Олександр Анатолійович Хоменко (нар. 7 червня 1968 в селі Мостище, нині частина смт Гостомель Бучанського району Київської області) — український поет і есеїст, історик, музейник і військовослужбовець, кандидат історичних наук (з 2016)[1], автор низки монографій, чотирьох збірок поезії та збірки есеїв.
До життєпису[ред. | ред. код]
Народився в селі Мостище, нині у складі селища Гостомель Київської області.
Вступив до Київського політехнічного інституту, рік провчився там, далі два роки відслужив у армії (1986-1988). Після повернення забрав документи і вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, факультет українська філологія. Спочатку — заочно (працював вантажником на заводі об'єднання Корольова), а в 1991 перевівся на третій курс денного відділення. Закінчив у 1994 із червоним дипломом і одразу ж вступив до аспірантури.
Працював на різних наукових посадах у Науково-дослідному інституті українознавства від моменту його створення, був завідувачем відділу української літератури.[2]
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року завідував сектором «Музей української революції 1917—1921 років» у Національному музеї історії України.
27 лютого 2022-го вступив до лав оболонської територіальної оборони. Після деокупації Київщини з квітня — стрілець батальйону «Свобода» 4-ї бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Брав участь в обороні околиць Сіверськодонецька, Зайцевого, Бахмута.
Одружений з поеткою, журналісткою і перекладачкою Наталією Позняк, мають доньок – студентку Українського католицького університету Олесю, 17 років, старшокласницю і пластунку Ярину, 15 років, та 7-річну Тетяну (станом на квітень 2023).
Наукова праця[ред. | ред. код]
Є автором монографій:
- «Національне письменство як художнє українознавство: ідеї, постаті, естетичні практики» (2008),
- «Національна художня словесність у системі українознавства IX–XVIII століть» (2013),
- «Українознавчий розмисел над словесно-культурною текстуальністю як чинник формування спільної ідентичності українців у першій третині ХІХ століття» (2022).
Автор багатьох розділів у колективних монографіях, понад сімдесяти наукових статей із проблематики розвитку українського письменства та історії України доби Української революції.
Письменницька творчість[ред. | ред. код]
Поетичні збірки:
- «Вояцькі спільноти» (2005),
- «Силою змія» (2008),
- «Таріль коло раю» (2022),[3]
- «У домі сухого серця» (2023).
Книги есеїв:
- «Українські вісники» (у співавторстві з Наталією Позняк) (2008),
- «Есеї республіканської осени» (2011).
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Ще в 1988 році долучився до засідань Українського культурологічного клубу, був знайомий з багатьма дисидентами. Брав участь в акціях «Україна без Кучми», Помаранчевій революції та Революції Гідності.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хоменко Олександр Анатолійович. Науковці України. Процитовано 3 липня 2023.
- ↑ Світлана Маховська (31 березня 2023). Позивний «Історик»: фронтовий досвід науковця і поета. Україна Модерна. Процитовано 3 липня 2023.
- ↑ У видавництві «Джура» вийшла книжка Олександра Хоменка «Таріль коло раю». Літературна газета. 7 червня 2022. Процитовано 3 липня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Павло Щириця (3 квітня 2023). "Російська культура – це штучні зуби з краденого унітаза". Аргумент. Процитовано 3 липня 2023.
- Олександр Хоменко, автор. Україна Модерна. Процитовано 3 липня 2023.
- Олександр ХОМЕНКО: «Припинивши ставити запитання, людство відвернулося від себе» // Журнал Віче. — № 11, червень 2015.
