Хумаравейх ібн Ахмед
| Хумаравейх ібн Ахмед | |
|---|---|
 | |
| Народився |
864 Самарра, Салах-ед-Дін, Ірак |
| Помер |
18 січня 896 Al-Qatta'id |
| Країна | Держава Тулунідів |
| Національність | тюрок |
| Діяльність | воєначальник, правитель |
| Знання мов | турецька |
| Титул | емір |
| Посада | емір |
| Термін | 884—896 роки |
| Попередник | Ахмед ібн-Тулун |
| Наступник | Джейш ібн-Хумаравейх |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Тулуніди |
| Батько | Ахмед ібн-Тулун |
| Мати | Мейяз |
| Брати, сестри | Шейбан ібн Ахмед |
| Діти |
Джейш ібн-Хумаравейх Гарун ібн-Хумаравейх Катр аль-Нада |
Абу'л-Джейш Хумаравейх ібн Ахмед ібн Тулун (*أبو الجيش خمارويه بن أحمد بن طولون, 864 — 18 січня 896) — емір Єгипту та Сирії у 884—896 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Тулунідів. Син Ахмед ібн Тулуна та рабині-наложниці Мейяз. Народився у 864 році у Самаррі, під час служби батька в гвардії халіфа аль-Мутасіна. Того ж року разом з батьками перебирається до Єгипту.
У 878 році після придушення змови старшого брата аль-Аббаса, його батько Ахмед ібн-Тулун оголосив Хумаравейха своїм спадкоємцем. У 884 році після смерті батька стає еміром та володарем Єгипту. Того ж року прихильники Аббасидів вирішили відновити контроль останніх над Сирією та Єгиптом. Аббасидські війська на чолі з Ісхаком ібн-Кундахом та Ібн Абі'л-Саджем вдерлися до Сирії. Незважаючи на відчайдушний спротив війська Хумаравейх ібн-Ахмеда залишили Дамаск.
У 885 році війна Хумаравейха з Аббасидами відновилася, внаслідок поразок від останніх війська Тулунідів повністю залишили Сирію. Втім, скориставшись сварками серед своїх супротивників, Хумаравейх ібн-Ахмед перейшов у наступ. У вирішальній битві 6 квітня 885 року при Тавахіні війська Тулунідів завдали нищівної поразки аббасидському війську на чолі з Аб'ул-Аббасом (майбутнім халіфом аль-Мутадідом). Після цього Хумаравейх зумів швидко відновити владу над Сирією.
При цьому емір намагався налагодити гарні стосунки з Багдадським халіфом. Тривалі перемовини завершилися угодою у 886 році, відповідно до якої Хумаравейх ібн-Ахмеда визнано еміром Єгипту та Сирії, з правом передати владу своїм нащадкам.
Слідом за цим Хумаравейх продовжив політику батька з розширення своїх володінь. До 890 року він зумів підкорити область аль-Джазіру в північній Месопотамії та встановити зверхність над арабським еміром Тарса. Тоді ж приєднано Хіджах, Ємен та Нубію.
У 893 році новий халіф аль-Мутадід підтвердив володіння Хумаравейха над Єгиптом та Сирією в обмін на щорічну данину в 300 тис. динарів та виплати додатково 200 тис. динарів боргу, передачі халіфу області аль-Джазіри. У 895 році з метою зміцнення свого становища видав свою 12-річну доньку Катр аль-Наду за халіфа аль-Мутадіда, як весільний подарунок останній отримав 1 млн динарів.
Водночас Хумаравейх ібн-Ахмед у 890-х роках здійснив низку проектів зі зведення численних палаців для себе, синів та наложниць. Розкішні будови та численні грошові подарунки війську з боку еміра значно спорожнили скарбницю цього володаря. Тоді ж значної ваги набув Алі ібн Ахмад аль-Мадхарай, очільник податкового відомства.
18 січня 896 року Хумаравейха було вбито одним зі слуг. Це призвело до послаблення династії Тулунідів. Владу успадкував син Джейш ібн-Хумаравейх.
Джерела[ред. | ред. код]
- Robinson, Charles F. The New Cambridge History of Islam, Volume I: The Formation of the Islamic World, Sixth to Eleventh Centuries. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 305—359. ISBN 978-0-521-83823-8.
|
