Церкви Терещенків
Терещенки — козацько-міщанський рід Глухівщини, який у 1870 отримав дворянський статус. Одна з небагатьох сімей, котра традиційно підтримувала християнські церкви у всьому світі.
Серед церков, до будівництва яких приченті Терещенки — Покровська церква (Київ), Трьоханастасіївська церква, церкви міст Больє-сюр-Мер та Канни.
Церква перебувала у запустінні, але 1846 року глухівський купець Артем Терещенко почав за власні кошти утримувати церкву і служби у ній відновилися[1]. У 1861 і 1872 роках завдяки тому ж Артему Яковичу було влаштовано вівтар Воскресіння Христового та прибудовано вівтар св. Артемія. Будівництво нового Анастасіївського храму розпочалося через рік, у 1885 році. Кошти на побудову виділяли брати Микола та Федір Артемович Терещенки. Завдяки їхньому фінансовому втручанню будівля церкви була побудовано за досить швидкий час і вже у 1893 році освячена. 21 травня 1894 року брати звернулися до Святійшого синоду з проханням дозволити їм знести стару Трьох-Анастасіївську церкву, мотивуючи це тим, що споруда настільки занедбана, що вже не підлягає ремонту. Невдовзі спеціальна експертна комісія професорів з Київської духовної академії дала дозвіл на знесення і 2 січня 1895 року Святійший синод підтвердив це своїм указом[2][3].
_02.JPG)
В церкві розташований фамільний склеп Терещенків. Тут поховані Артем Якович Терещенко, його дружина Єфросинія Григорівна, Федір Артемович та Микола (Нікола) Артемович[2].
Закладення церкви відбулося 14 вересня 1895 року, а освячено її було вже за 2 роки — 9 листопада 1897 року. Зборами коштів та процесом побудови керував громадський комітет на чолі з відомим київським підприємцем та міським діячем Яковом Бернером, який особисто вклав у справу 2000 рублів та 25 тисяч штук цегли. Загалом комітетом, до складу якого також входили відомі меценати Михайло Дегтерьов, Олександр Терещенко та інші видатні особи, на будівництво було зібрано 37 тисяч рублів[4][5].
На початковому етапі існування Покровського монастиря його засновниця — велика княгиня Олександра Петрівна за власний кошт викупила землю, а 1889 року заснувала Покровський монастир, де й оселилася у житлових покоях, але смерть великої княгині дещо уповільнила будівництво. Усі будівельні витрати, що склали у підсумку 392 257 руб. 90 коп., забезпечувалися благодійними пожертвами[6]. Серед провідних жертвувачів був Нікола Терещенко. В цілому він пожертвував понад 50 тис. руб., з них 20 тис. спеціально на позолоту куполів і сріблення престолу в майбутньому[7].
До будівництва собору причетна Єлизавéта Михáйлівна, Нікола Терещенко надав під будівництво ділянку землі. Він також він пожертвував великі кошти, зокрема, для золочення всіх куполів. Терещенки запросили художників з усієї Росії для оздоблення церкви. Віктор Васнецов створив на замовлення картину «Три царівни підземного царства»[8]. Ескізні роботи Врубеля для церкви також придбав меценат, і сьогодні їх можна побачити в Київській національній картинній галереї[9].
- ↑ Дейнека А. И. Памятники архитектурі Сумщині. — Х.: Прапор, 1989. (рос.)
- ↑ а б «Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України» В. В. Вечерський. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Трьох-Анастасіївський кафедральний собор — перлина Глухова. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Третяк К. О. Київ: Путівник по зруйнованому місту. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. — 200 с.
- ↑ Свято-Покровская церковь на Соломенке по праву принадлежит к ценнейшим святіням Киева и его архитектурнім памяткам. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Центральний державний історичний архів України в Києві (ЦДІАКУ), ф.179, оп.1, спр.54, арк.8.
- ↑ Никольский собор Покровского монастіря
- ↑ Патріарший Свято-Володимирський кафедральний собор Української Православної Церкви Київського патріархату
- ↑ Історія Володимирського Собору. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2015.
