Цитадельна вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цитадельна вулиця
Київ
Цитадельна вулиця Київ 2010 01.JPG
Цитадельна вулиця
Місцевість Печерськ
Район Печерський
Назва на честь Старої Печерської фортеці («Цитаделі»)[1]
Колишні назви
вул. Цитадель, вул. Червоних зв'язківців
радянського періоду (українською) Цитадельна
радянського періоду (російською) Цитадельная
Загальні відомості
Протяжність 720 м
Координати початку 50°26′00″ пн. ш. 30°33′17″ сх. д. / 50.433472° пн. ш. 30.55472° сх. д. / 50.433472; 30.55472Координати: 50°26′00″ пн. ш. 30°33′17″ сх. д. / 50.433472° пн. ш. 30.55472° сх. д. / 50.433472; 30.55472
Координати кінця 50°25′56″ пн. ш. 30°32′42″ сх. д. / 50.432472° пн. ш. 30.545083° сх. д. / 50.432472; 30.545083
Поштові індекси 01015
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Печерська»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Медичні заклади Дитяча поліклініка № 1 Печерського району
Поштові відділення поштове відділення № 15
Аптеки «Фармація»
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11819
У проекті OpenStreetMap r414021
Мапа
CMNS: Цитадельна вулиця на Вікісховищі

Цитаде́льна ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Печерськ. Пролягає від Лаврської до Московської вулиці.

Прилучається Лейпцизька вулиця.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла вздовж давнього незабудованого шляху між Лаврою та слобідкою Васильківські рогатки, прокладена була, ймовірно, ще на початку XVIII століття в процесі будівництва першого Арсеналу та знесення Вознесенського монастиря. З початку ХХ століття вулиця мала назву Цитадель І або Цитадельна. З 1940 року — вулиця Червоних зв'язківців[2]. Сучасну назву відновлено 1944 року[3]. 1919 року частину вулиці приєднано до теперішньої Лаврської вулиці.

Забудова[ред. | ред. код]

Васильківська равелінна брама старої Києво-Печерської фортеці (цитаделі), Київ, Цитадельна вул., 3

Попри те, що вулиця здавна проходила поміж валів та укріплень фортеці, тут все ж таки збереглося 2 старовинні споруди:

  • рештки Васильківської равелінної брами (1755), у дворі будинку № 5/9;
  • колишні казарми (1812–1814; перебудовані), № 3.

Парний бік вулиці на початку займає бічна сторона Арсеналу.

Казарми військово-сирітського відділення, в яких містився 3-й авіаційний парк, де у 1912-14 рр. служив Нестеров П., видатний льотчик (Стара Києво- Печерська фортеця (цитадель),, Київ, Цитадельна вул., 3

Транспорт[ред. | ред. код]

Вулиця займає проміжне становище. Поруч Києво-Печерська Лавра. З іншого боку можна пройти до Печерської площі. Єдиний транспортний маршрут, що проходить вулицею — це маршрутне таксі № 527 (від статції метро «Лісова» до Нагірної вулиці та у зворотному напрямку), однак можна пройти до кінцевої зупинки багатьох маршрутів «Музей історії ВВВ» чи до зупинки на Московській вулиці та дістатися багатьох районів Києва.

Установи[ред. | ред. код]

  • Дитяча поліклініка № 1,
  • поштове відділення,
  • управління з питань надзвичайних ситуацій Печерського району,
  • управління праці і соціального захисту Печерського району,
  • аптека «Фармація»,
  • фонд милосердя Печерського району.

Неподалік знаходиться ліцей «Лідер» та Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Мистецький Арсенал.

Мешканці[ред. | ред. код]

В будинку № 7, квартира 59 — жив український історик Костриба Петро Михайлович[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цитадельная улица(рос.)
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19 березня 1940 року № 25/20 «Про перейменування вулиць по Кіровському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 12815, арк. 8, 9, 9зв, 10, 10зв, 11, 11зв. (Перейменування вулиць // Радянський Київ. — 1940. — № 6. — березень. — 3-тя стор. обкл.) Архівовано з першоджерела 7 серпня 2013.
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  4. Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 10 червень 2015. Процитовано 17 травень 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]