Цой-Педе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цой-Педе
чеч. Цӏайн-пхьеда

Комплекс споруд міста мертвих «Цой-Педе»
45°42′21″ пн. ш. 45°15′33″ сх. д. / 45.70583° пн. ш. 45.25917° сх. д. / 45.70583; 45.25917Координати: 45°42′21″ пн. ш. 45°15′33″ сх. д. / 45.70583° пн. ш. 45.25917° сх. д. / 45.70583; 45.25917
Країна  Росія
Розташування Чечня Ітум-Калінський район, с. Цой-Педе, мис біля злиття річок Чанти-Аргун та Меші-хі
Тип об'єкт культурної спадщини і цвинтар

Цой-Педе. Карта розташування: Чеченська Республіка
Цой-Педе
Цой-Педе
Цой-Педе (Чеченська Республіка)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Цой-Педе́ (чеч. Цӏайн-пхьеда — «поселення божества»), «місто мертвих» — поховальна споруда у верхів'ях Малхостінської ущелини. Один із найбільших середньовічних некрополів на Кавказі. Розташований в Ітум-Калинському районі, біля злиття річок Чанти-Аргун та Меші-хі на околицях селища Цой-Педе в Чеченській Республіці.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 40 км на південний захід від селища Ітум-Кале. Тут у річку Чанти-Аргун впадає льодовикова річка Мешехі, утворюючи на стику злиття з Чанти-Аргуном мис, спрямований кутом із півночі на південь, абсолютно недоступний із трьох боків, а четвертий північний бік, утворюючи довгий гострогорбий перешийок, упирається в кам'яні скелі підніжжя хребту Кюрелам. На території мису, що становить природне укріплення, розташований некрополь.

Історія[ред. | ред. код]

Деякі чеченські дослідники припускають, що в Цой-педі іноді засідав своєрідний вищий представницький орган нахських племен — Мехк-кхел. Часовий період, коли відбувалися збори саме у цьому поселенні, автори не уточнюють[1].

Опис[ред. | ред. код]

У місті є два язичницькі жертовники-стовпи, захисні свастики, хрести та солярні спіралі на стінах, що охороняють вхід до міста мертвих. За ними розкидані 42 могили-склепи (малх-кешнаш), укриті двосхилим сланцевим дахом, у багатьох перед лазом облаштовані досить глибокі ніші. Склепи Цой-Педе датуються XIV—XVIII століттями. Над склепами височить бойова вежа (Каш бӏов), прикрашена мозаїкою: по сірому тлу стіни світлим камінням викладено фігуру людини, мабуть, Святого Георгія. У нього розкинуті руки й розставлені ноги.

За загороджувальною стіною, прибудованою до сторожової вежі (чеч. Кошун-біов), — «Вежа цвинтарів»[2], колись розташовувався аул, на південній околиці якого, біля самого урвища, стоїть друга бойова вежа, що контролювала прохід в ущелину з боку Грузії. У Цой-Педі розташовані 46 об'єктів культурної спадщини різної збереженості: 42 склепи, 2 стовпоподібні святилища та 2 бойові вежі.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

На березень 2013 року вежа перебуває у критичному стані. Необхідне проведення термінових аварійно-рятувальних робіт[3]. На січень 2019 року проведено комплекс реставраційно-відновлювальних робіт, сторожову вежу реконструйовано. Для громадян РФ об'єкт відкритий для відвідування без видачі спеціальних перепусток, для громадян іноземних держав — за спеціальним пропуском ПС ФСБ Росії[джерело не вказано 803 дні].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ильясов, 2004, с. 33.
  2. Абдуллах Берсаев, Тимур Агиров. Башенный комплекс и некрополь Цой-Педе (81 фото, 8 панорам) - Горная Чечня. Открытый Кавказ (рос.). Процитовано 23 вересня 2020. 
  3. Древний чеченский город Цой-Педе нуждается в защите. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 3 листопада 2021. 

Література[ред. | ред. код]

  • Ильясов Л. М. Тени вечности. Чеченцы: архитектура, история, духовные традиции : науч.-попул. работа / Ред. С.-М. Хасиев, ассист. Р. Дошаев. — "Благотворительный фонд им. З. Бажаева". — М. : Пантори, 2004. — 384 с. — 5000 екз. — ISBN 5-9128-0013-9.

Посилання[ред. | ред. код]