Кладовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кла́до́ви́ще,[1][2] або цви́нтар,[3][4][5] — місце, відведене для поховання тіл та кремованих останків померлих людей, де здійснюють церемонію, ритуал поховання — похорон; поминання померлих. У різних культурах та релігіях церемонії або обряди поховання значно відрізняються.

Надбрамна церква. Вхід на Байкове кладовище у Києві

Починаючи з VII століття, європейські поховання перебувають під контролем Церкви та розміщуються лише на освяченій церковній землі. Раніше традиційно цвинтарі облаштовували біля церкви. Часто над входом до цвинтаря будувалась надбрамна церква. Сучасні цвинтарі, на яких багато поховань, влаштовують на окрайках міст і сіл.

Цвинтар у Чаковці, Хорватія.
У Західній цивілізації могили часто мають сакральну готичну архітектуру

Кладовище в установленому законом України порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань[6].

Цвинтар села Петрівка

У зв'язку зі значною нестачею місць на звичайних кладовищах, а також задля зменшення негативного впливу на довкілля супутніх похованню засобів (бальзамування тіла, масивні надгробки, штучні квіти) у світі поширюються зелені кладовища. Тіло померлого у труні з матеріалу, що легко розкладається, або частіше попіл після кремації закопується в землю, а поряд висаджується дерево. Останки слугуватимуть добривом для росту. Єдиним позначенням місця поховання може бути маленька табличка на дереві із зазначенням імені похованого та років його життя.

Термін[ред. | ред. код]

Назва кладовище і цвинтар (від пол. cmentarz < лат. coemeterium < грец. κοιμητήριον — «місце спочинку», утворене від κοιμοῦμαι — «сплю»)[7] часто вживаються як синоніми, хоча первісно цвинтар мало вужче значення, а саме «подвір'я і кладовище біля церкви»[8]. У СУМ-11, укладеному в 1970-х роках, це слово в другому значенні вже синонімічне до «кладовище». Інші назви кладовища (діалектні та рідковживані): рідко гробови́ще[9], діал. могилки́,[10] мо́гілкі, мо́глици (Полісся)[11] або теметів (Закарпаття)[12]. Єврейські кладовища часто називалися окопищами (окописьками), або кіркутами.

Назви цвинтарів (кладовищ)[ред. | ред. код]

Власну назву організовані місця поховання найчастіше отримують від ознак місцевості, де розташовуються.

Поширені власні назви цвинтарів (кладовищ) в різних країнах:

  • Центральний
  • Міський
  • Старий
  • Новий
  • Північний
  • Південний
  • Західний
  • Східний
  • Лісовий (Лісний)

Найбільші цвинтарі України[ред. | ред. код]

Місце Цвинтар/кладовище Місто Площа, га Зауваження
1 Берковецький Київ 152
2 Лісове Київ 142
3 Таїровське (офіц. Ново-Міське) Одеса 137 з колумбарієм
4 Щегловський Донецьк 123
5 Мішковський Миколаїв 122
6 Сурсько-Литовський Дніпро 115
7 Яцево Чернігів 100
8 Старокримське Маріуполь 99,9 фактично, відведена площа 163[13]
9 Новий Сімферополь 97
10 Північний Київ 75
11 Голосківський Львів 74,8
12 Абдал Сімферополь 73
13 Байковий Київ 72,5 з колумбарієм, без вулиці
14 Комишанський Херсон 68,7
15 Центральний Горлівка 62,4
16 Західний Одеса 62 фактично, відведена площа 204
17 Осипенківський Запоріжжя 62
18 Південний Донецьк 56
19 Центральний Кривий Ріг 55,5
20 Корбутівський Житомир 55 без дороги
21 Другий Християнський цвинтар Одеса 53,5
22 Новоклочківський Дніпро 53
23 Північний Одеса 52,5
24 № 4 Харків 52 дві південних ділянки
25 Краснопільський Дніпро 51
26 Мушкетівський Донецьк 50,7
27 Міський Полтава 49
28 Капустянський Запоріжжя 48
29 Міський Алчевськ 47,4
30 Матвіївське Запоріжжя 45
31 Молодіжний Рівне 38,8
32 Янівський Львів 38
33 Донецьке море Донецьк 37
34 Запорізький Дніпро 36,5
35 № 18 Харків 36,5
36 Буроз Макіївка 36
37 Лозовський Донецьк 36
38 Косіора Луганськ 35,5
39 Личаківський Львів 35 з меморіалами
40 Некрополь Миколаєва Миколаїв 32,9
41 Новий Луганськ 32,8
42 Західний Кривий Ріг 32,7
43 Південний Київ 32,6
44 Козацький Макіївка 32
45 Свіштовський Кременчук 32
46 Первомайський (Південний) Запоріжжя 31

Відомі цвинтарі[ред. | ред. код]

Кладовище (м. Камакура, Японія)
Кладовище (м. Фанляо, Тайвань)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кладовище // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Кладовище // Російсько-українські словники на R2U.
  3. Цвинтар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Цвинтар // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  5. Цвинтар Наталя Пуряєва. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.
  6. zakon.rada.gov.ua Закон України «Про поховання та похоронну справу»
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  8. Цвинтарь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Гробовище // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  10. Могилки // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  11. Аркушин Г. Л. Могілкі // Словник західнополіських говірок. — Луцьк : РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. — Т. 1 : А-Н. — С. 317.
  12. https://proridne.org/Словник%20діалектних%20та%20маловживаних%20слів/
  13. Старокрымское кладбище может побить все рекорды

Посилання[ред. | ред. код]