Чирах-кала
| Чирах-кала Çıraq-qala | |
|---|---|
|
| |
| 41°04′49″ пн. ш. 48°56′43″ сх. д. / 41.08038400002777735° пн. ш. 48.94529100002777255° сх. д.Координати: 41°04′49″ пн. ш. 48°56′43″ сх. д. / 41.08038400002777735° пн. ш. 48.94529100002777255° сх. д. | |
| Країна |
 Азербайджан |
| Розташування | за 20-25 км від міста Шабран |
| Тип | будівельні конструкції |
| Матеріал | цегла |
| Дата заснування | V—VI ст. |
| Статус | Охороняється державою як архітектурна пам'ятка світового значення |
  Чирах-кала Чирах-кала (Азербайджан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Чирах-кала (азерб. Çıraq-qala — башта-світильник[1] або фортеця-світильник[2]) — історична та архітектурна пам'ятка в Шабранському районі Азербайджану, приблизно за 20-25 км на південь від міста Шабран поблизу селища Гала-алти, на висоті 1232 метри над рівнем моря, цитадель Гільгільчайської оборонної стіни на південно-східному схилі Великого Кавказького хребта[3]. Включено урядом Азербайджану до списку архітектурних пам'яток світового значення[4] . У 2019 році за розпорядженням президента Азербайджанської Республіки територія «Чираггала» та місто Шабран було оголошено Державним історико-культурним заповідником[5].
Історія фортеці[ред. | ред. код]
Фортеця була споруджена у VI столітті нашої ери[2][6]. За припущеннями фахівців була дозорно-оглядовою спорудою. Її розташування дозволяє оглядати велику територію і попереджати про загрозу за допомогою вогнів, що запалювали на вежах. Найімовірніше саме це і стало приводом для її назви: «Чираггала — Фортеця-світильник».
Разом із Бакінською та Дербентською фортецями входила в найпотужнішу систему прикаспійських оборонних споруд, була основним елементом Гільгільчайської оборонної стіни[7]. Виконувала оборонну функцію до 18 століття. За останні 200 років практично зруйнована.
Частково фортеця була вивчена у 1931, 1963-64 та 1980 роках.[8] У середині XX століття верхня частина фортеці була реставрована[9].
Архітектура та план[ред. | ред. код]
У плані фортеця є неправильним прямокутником. На північному сході до неї примикають глибокі урвища[3]. Під час будівництва рельєф місцевості використано максимально[3].
Стіни та вежі побудовані з необтесаних прямокутних каменів різного розміру[3] і грубо оброблених невеликих кам'яних блоків[2]. У кладці наявні також обпалені цеглини пізнього часу[3]. Складається фортеця з однієї головної вежі та 16 інших веж. Усі вежі фортеці, крім головної вежі з частиною, що примикає до неї, не збереглися в первозданному вигляді, а лише частково. Між 2-ою, 3-ою та 4-ою вежами збереглася також стінна вежа[3].
Вежа фортеці дозволяє оглядати околиці на десятки кілометрів[1]. Так, наприклад, із головної вежі можна ясно оглядати гору Бешбармаг[3]. За припущеннями Халілова, тут свого часу міг бути постійний військовий гарнізон[10].
Силует, чергування рядів кам'яної та цегляної кладки та ребриста фактура роблять вежу фортеці Чирах-кала схожою на Дівочу вежу в Баку[1][2]. Нижня частина фортеці відповідає деяким ранньосередньовічним пам'яткам Закавказзя та Середньої Азії[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Бретаницкий, Веймарн, 1976, с. 26.
- ↑ а б в г Бретаницкий Л. С. (введение, архитектура, прикладное искусство), Наджафова Н. Н. (керамика). Искусство Азербайджана / Под ред. Б. В. Веймарна // История искусства народов СССР. — Изобразительное искусство, 1973. — Т. II (21 квітня). — С. 27.
- ↑ а б в г д е ж Алиев, 1990, с. 48.
- ↑ Распоряжение Кабинета Министров Азербайджанской Республики об исторических и культурных памятниках
- ↑ В Азербайджане создаются историко-культурные заповедники (рос.). Trend.Az. 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
- ↑ Али МАМЕДОВ (23 августа 2016 16:24). Забытый и разрушенный «брат» Девичьей башни – Чыраг гала. http://novosti.az. http://novosti.az. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ Murtazali Gadjiev. APZUT KAWĀT WALL. — Iranica, 2017. — 21 квітня. Оригінальний текст (англ.)The remains of the mountain portion of the Ghilghilchay defensive wall begin on the opposite coast of the river on a mountain spur that descends down to the riverbed. The remains of the wall extend farther to the west up to the Chirakh-kala fortress at the top of the mountain range and then to the foot of mount Babadağ.
- ↑ Алиев, 1990, с. 47.
- ↑ а б Алиев, 1990, с. 49.
- ↑ Халилов, 2003, с. 356.
Література[ред. | ред. код]
- Абдуллаев X. П. Гильгильчайская оборонительная стена и крепость Чирах-Кала // Советская археология. — 1968. — № 2 (21 квітня).
- Алиев А. А. Разведочная работа Гильгильчайской оборонительной стены и крепости Чирах-Кала // Археологические и этнографические изыскания в Азербайджане (1982). — 1990. — 21 квітня. — С. 47—49.
- Бретаницкий Л. С., Веймарн Б. В. Искусство Азербайджана IV — XVIII веков / Редактор И. А. Шкирич. — М. : Искусство, 1976. — 272 с.
- Халилов Дж. А. Раннесредневековая Албания в IV-VII веках. История изучения археологических памятников раннего средневековья. Города, укрепления // Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья, IV-XIII века. — М. : Наука, 2003. — 21 квітня.