Шалагінов Борис Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шалагінов Борис Борисович
Народився 21 травня 1944(1944-05-21) (73 роки)
м. Новозибків Брянської області Російської Федерації
Громадянство Україна Україна
Проживання м. Київ
Діяльність літературознавець, доктор філологічних наук, дослідник західно-європейської літератури
Alma mater Московський Державний університет імені М. В. Ломоносова
Посада професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Дружина Олександра Іллівна Шалагінова

Бори́с Бори́сович Шалагінов (нар. 21 травня 1944, м. Новозибків Брянської області, Росія) — український літературознавець, доктор філологічних наук, професор, дослідник західно-європейської літератури.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 21 травня 1944 року в місті Новозибків Брянської області (нині — Російська Федерація). Дитинство Б. Б. Шалагінова пройшло в Росії, на Уралі.

Навчався в Центральній музичній школі при Уральській консерваторії ім. М. П. Мусоргського (нині — м. Єкатеринбург). Вищу освіту здобув на романо-германському відділенні Московського Державного університету імені М. В. Ломоносова (1966), де і захистив кандидатську дисертацію «Драматургія Ріхарда Ваґнера 1840-х років: проблема творчого методу» (1973 р.).

Починав викладацьку і наукову діяльність у м. Пермь (Росія). З 1977 р. проживає в Києві. З 1982 р. доцент, з 1989 по 1999 р. завідувач кафедри зарубіжної літератури Національного Педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. З 1994 р. — доцент, з 2005 р. — професор кафедри літературознавства Національного Університету «Києво-Могилянська академія».

2003 року захистив докторську дисертацію на тему «Фауст Й. В. Ґете і проблема духовної сутності людини в німецькій літературі на рубежі 18-19 століття» (2003 р.).

Наукові погляди[ред.ред. код]

Спираючись на здобутки духовно-історичної школи в Німеччині, вчений розглядає веймарських класиків Ґете і Шиллера та ранніх німецьких романтиків не як естетичних антагоністів, а як спільну когорту, фундаторів так званого «модерністичного проекту» в Європі, завдання якого — по-новаторськи реалізувати «безконечний» потенціал класичних жанрів (у геґелівському теоретичному каноні), а також силою мистецтва сформувати самого субʼєкта оновленої європейської культури.

Б. Б. Шалагінов виділяє в історії культури Нового часу три кризові етапи: перший був філософськи осмислений у працях Ф. Шиллера, Й. Г. Фіхте, Ф. Шлеґеля та ін., які, разом з тим, оптимістично бачили вихід у здійсненні створеного ними «модерністичного проекту». Друга криза була розкрита насамперед у працях Ф. Ніцше, який в цілому зберіг вірність «модерністичному проекту», хоча уже песимістично оцінював можливості його повної реалізації. Після європейських письменників покоління Т. Манна і Б. Брехта значення «модерністичного проекту» стрімко згасає і закінчується третьою, останньою кризою, яка відбулася вже на наших очах. Всі три кризові етапи, на думку вченого, є водночас розширенням європейського культурно-естетичного ареалу за рахунок включення в нього нових цінностей, зокрема східних культур, тобто є драматичними за перебігом, але необхідними по суті етапами культурної глобалізації.

Вчений розглядає літературознавство як творчість, а не як механічне перекодування літературних явищ, вписування їх в наявні, здебільшого «модні» теоретико-понятійні дискурси, що тавтологічно оновлюються на основі цього самого перекодування. Метою науки не може бути конвергентне вирівнювання підходів і понять, зрозуміле для вузького наукового співтовариства. Основою для творчо-аналітичних імпульсів є виклики самої реальності, а критерієм їх успішності є передача читачеві — кінцевому адресату наукового аналізу — дедалі глибших відтінків естетичної переконливості й соціальної значущості аналізованого твору, зрештою, — прихованих потенцій в самій реальності. Отже «ноосфера» значно ширша за наукове співтовариство.

Педагогічні погляди[ред.ред. код]

Педагогічні погляди Б. Б. Шалагінова сформовані під впливом ідей німецької класичної філософії і представлені насамперед у книзі «Урок літератури: методичні нотатки літературознавця» та у шкільному підручнику «Зарубіжна література від античності до першої половини ХІХ століття» (1-ше вид. 1995 р.; 2-ге перероблене і змінене вид. 2002 р.), де розробляється ціннісний підхід до шкільного вивчення літератури. Неперебутне значення творів мистецтва у всі часи вчений пояснює наявністю в них фундаментальних ціннісних орієнтацій, що зміцнюють людську спільноту і роблять її соціально і культурно життєздатною в процесі історичного існування. Мистецтво не просто відображує, а й саме активно формує і робить нагальними цінності, що проникають у людську свідомість не лише через рефлексію (наука, філософія) або віру (релігія), а й через естетичні переживання. Цим обґрунтовується необхідність вивчення на етапі шкільного виховання літератури, і не тільки як практичного додатку до мовної комунікації, а й автономно. Літературний твір мусить бути емоційно глибоко пережитий підлітком, емоційно вразити його, і цим самим психологічно відкрити шлях до засвоєння цінностей. Б. Б. Шалагінов разом з групою вчених-методистів із НПУ ім. М. П. Драгоманова (Л. Ф. Мірошниченко, О. О. Ісаєва, Ж. В. Клименко та ін.) є фундатором в Україні шкільного курсу зарубіжної (світової) літератури.

Педагогіка історичних знань[ред.ред. код]

Б. Б. Шалагінов разом з дружиною, істориком і педагогом Олександрою Іллівною Шалагіновою (онука польського письменника Ярослава Івашкевича, закінчила відділ археології Київського Державного університету ім. Т. Г. Шевченка), виступив як співавтор шкільного підручника «Історія стародавнього світу» (чинний в школах України з 1994 р., неодноразово вдосконалювався і перевидавався в перекладах польською, угорською, румунською і російською мовами).

Автори вперше у вітчизняній методиці відкинули концепцію жорсткої, по суті фаталістичної детермінованості стародавньої історії лише економічними процесами і стали розглядати людину як свідомого творця історичного процесу, який вона спрямовує відповідно до своїх ідеальних уявлень, філософських, етичних, релігійних та інших поглядів. У такому висвітленні стародавня історія постає процесом створення культурних цінностей і формування вищих духовних орієнтацій.

Наукові публікації[ред.ред. код]

У науковому доробку Б. Б. Шалагінова понад 200 статей та кілька книжок про німецьку філософію, літературу та культуру XVIII—XIX ст. (Ґете, Шиллер, Моцарт, Кант, Шеллінґ, Гельдерлін, Новаліс, Ф. Шлеґель, Тік, Клейст, Гофман, Я. та В. Ґрімми, Р. Ваґнер та ін.), про класиків світової літератури (Шекспір, Сервантес, Т. Манн та ін.), про західноєвропейську та російську поезію (Пушкін, Цветаєва, Маяковський та ін.). Виступає як автор художніх перекладів (Людвіг Тік. «Кіт у чоботях» та ін.).

Монографії та обʼємні дослідження[ред.ред. код]

  1. «Німецька література X—XVIII ст.» (1999);
  2. «Фауст» Й. В. Ґете: Містерія. Міф. Утопія (До проблеми духовної сутності людини в німецькій літературі на рубежі XVIII—XIX ст.)" (2002);
  3. «Естетика Й. В. Ґете: Дослідження» (2002);
  4. «Шлях Ґете: Життя. Філософія. Творчість» (2003);
  5. «Зарубіжна література від античності до початку ХІХ сторіччя: Історико-естетичний нарис» (три видання: 2004, 2007, 2013);
  6. «Романтичний словник: До історії понять і термінів раннього німецького романтизму» (2010);
  7. «Німецький романтизм і містичне» (2011);
  8. «Класики і романтики: Штудії з історії німецької літератури XVIII—XIX століть» (2013);
  9. «Урок літератури: методичні нотатки літературознавця» (2013).

Деякі статті[ред.ред. код]

  • [1]Шалагінов Б. «Авангард і літературний мейнстрім ХХІ століття»;
  • [2]Шалагінов Б. "Гете в рецепції Шіллера. Біля витоків «Веймарської класики»;
  • [3]Шалагінов Б. «Драматургічні засоби створення театральності в „Фаусті“ Й. В. Ґете»;
  • [4]Шалагінов Б. «Зітнутись в герці з морем лиха…»: Тема помсти в трагедії В. Шекспіра «Гамлет»;
  • [5]Шалагінов Б. «Мотив „Любовного изнеможения“ в европейской поезии XIV—XVII вв»;
  • [6]Шалагінов Б. «Мужньо й сміло вперед променем світла мчу…».Філософсько-поетичний спадок Шіллера і наш час (До 250-річчя з дня народження Йоганна-Фрідріха Шіллера (10 жовтня 1759 — 9 травня 1805).