Шіруко
1.JPG) Чашка шіруко з мочі | |
| Походження | |
|---|---|
Шіруко, сіруко[1] (яп. 汁粉, борошняний суп), також із шанобливим префіксом ошіруко (яп. お汁粉) — японська назва традиційного супу з квасолі адзукі. Під іншими назвами поширений по всій Південно-Східній Азії.
В Японії[ред. | ред. код]
Шіруко (яп. 汁粉), або Ошіруко (яп. お汁粉) (із шанобливим префіксом), — традиційна страва японської кухні[2]. являє собою солодку кашу з варених товчених бобів адзукі, в яку додають рисів'яники-мочі[2][3]. Існує декілька видів шіруко, наприклад, з каштанами або пиріжками з рисової клейковини.
Існує два типи шіруко: з пасти адзукі або з суміші нетовчених і товчених бобів[3]. Схожа страва, дзендзай (яп. 善哉, дзендзай), його готують при вищій температурі з меншою кількістю води. В західній Японії словом «дзендзай» називають шіруко з цілими бобами, на відміну від такого з пастою[3]. В Окінаві дзендзай сервірують з мочі на крижаній стружці. Суп часто роблять з додатками, наприклад, з згущеним молоком.
Розплавлені м'які мочі і солодка каша з адзукі популярні серед японців, особливо зимою[3]. Шіруко часто подають з іншою стравою соленого або кислого смаку, наприклад, умебоші або шіокомбу, соленою комбу. Друга страва повинна допомогти освіжити смакові відчуття від страви.
В деяких регіонах, включаючи Кагаву шіруко використовують для приготування новорічного супу дзоні.
У Китаї[ред. | ред. код]
Аналогічна страва — суп із червоної квасолі «хундоутан» (кит. 紅豆汤, пін. hóngdòutāng) популярний у Китаї та вважається різновидом «таншуй» (кит. 糖水, пін. tángshuǐ, буквально «цукрова вода») або «тяньтан» (кит. 甜湯, пін. tiántāng, «солодкий суп», кантонський діалект — timtong). Зазвичай він менш калорійний, ніж японський вид. Літом його подають холодним, а зимою — гарячим. Із залишків роблять своєрідні льодяники на паличці.
Хундоутан (іноді хундоуша) — страва кантонської кухні, її подають в кантонських ресторанах після завершення основної трапези. Цей суп найчастіше низькокалорійний, але в дорогих ресторанах у нього додають саго (кит. 西米, пін. xīmǐ, сімі). Суп підсолоджують льодяниковим цукром або рафінадом.
В Кореї[ред. | ред. код]
В корейській кухні аналогічний суп називається пхатчук (팥죽), і є сезонною стравою: її зазвичай їдять зимою. В Тончі, корейське свято зимового сонцестояння, їдять «тончі пхатчук» з сеальсім(새알심), буквально «пташині яйця», кульки рисової клейковини, названі так через схожість з яйцями дрібних птахів — перепілок. Кількість сеальсім зазвичай рівна віку того, хто їсть пхатчук[4].
В Кореї вважається, що пхатчук може проганяти злих духів[5]. Згідно з корейськими віруваннями, червоний колір — колір позитивної енергії, і він перемагає негативну енергію. Приготування і вживання пхатчука — ритуал для попередження навдач і епідемій, які викликають злі духи[6]. Перед тим як взятися за трапезу, корейці підносили частину хатній святині, окроплювали ним кухню, комору, ворота[7]. Ця традиція проникла в китайські міфи: згідно «Хюнчосесігі», в деякого Конгона був поганий син, який після смерті перетворився на бога епідемій. Через його злу вдачу загинуло багато людей. Але люди згадали, що син Конгона за життя ненавидів пхатчук, і почали розбризкувати його в своїх домівках. Епідемія припинилась. Відтоді всі злі духи ненавидять пхатчук.
Поїдання пхатчука також є ритуальним проханням гарного урожаю[8]. Древня Корея була аграрною країною, яка сильно залежала від величини урожаю. Відпочиваючи і вживаючи ситну їжу, корейці готувались до весняної сівби.
Пхатчук — приклад раннього застосування консервації їжі[9]. Зазвичай корейська трапеза складається з рису і закусок. Але зимою, коли в корейських сім'ях запаси вже підходили до завершення, пхатчук ставав єдиною стравою. Його можна зробити з води, адзукі і невеликої кількості рису, він поживний і не потребує додаткових закусок. Таким чином, приготування пхатчука зимою допомагало зберегти рис, що залишився.
У В'єтнамі[ред. | ред. код]
У в'єтнамській кухні є схожа страва, те дау до, до неї додається кокосове молоко.
В Австралії[ред. | ред. код]
В кантонських ресторанах в великих містах шіруко подають як десерт, з фруктами, пудингом і випічкою.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Див. Кирилізація японської мови
- ↑ а б shiruko Japanese. Uwajimaya. Архів оригіналу за 21 листопада 2007. Процитовано 13 листопада 2007.
- ↑ а б в г Otani, Hiromi (5 березня 2004). Shiruko: Sweet Bean Soup to Warm You Up in Cold Weather. Nipponia on Web Japan. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 13 листопада 2007.
- ↑ Hong, p. 555
- ↑ Kim, p. 208
- ↑ Jang, p. 301
- ↑ Jeong, p. 278
- ↑ Jang, p. 303
- ↑ Kang, p. 122
Література[ред. | ред. код]
- Kim jong-dae. 12 months seasonal customs. Seoul: Sanha, 1996.
- Jang joo-geun. Seasonal customs in Korea. Seoul: Hyunseul, 1984.
- Jeong sung-mo. Seasonal customs in Korea. Seoul: Hakgojae, 2001.
- Korean national fork museum. Chosun seasonal custom. Seoul: Minsokwon, 2003.
- 홍석모 (Хон Сокмо). 동국세시기 (Записи о временах года Восточного государства) = 東國歲時記. — 서울 (Сеул) : 풀빛, 2009. — 295 p. — ISBN 9788974744342.<
- Kang moo-hak. Seasonal customs in Korea. Seoul: Zipmoondang, 1987.