Щиткова жаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щиткова жаба
Щиткова жаба звичайна
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Підряд: Neobatrachia
Родина: Рогаткові
Рід: Щиткова жаба (Lepidobatrachus)
Budgett, 1899
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lepidobatrachus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lepidobatrachus
EOL logo.svg EOL: 42697
ITIS logo.svg ITIS: 207950
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8375
Fossilworks: 118077

Щиткова жаба (Lepidobatrachus) — рід земноводних родини Рогаткові ряду Безхвості. Має 3 види. Інша назва «жаба Баджета» (на честь британського вченого Джона Самуеля Баджета).

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина представників цього роду коливається від 10 до 13 см. Голова коротка та товста. Очі середнього розміру, високо підняті догори. Рот доволі широкий. Позбавлені зубі, натомість наділені двома гострими виступами, що слугують для хапання здобичі. Тулуб сплощено, округле. Шкіра шорстка, груба, вкрита великими горбиками або своєрідними щитками звідси походить назва цих земноводних). Кінцівки доволі короткі з довгими виступами для риття ґрунту. Забарвлення світло-оливкове або світло-зелене, іноді з жовтуватим малюнком.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляють савани, негусті ліси, тримаються біля водойм. Можуть жити у сезонних ставках і резервуарів для худоби. Зустрічаються на висоті до 200–300 м над рівнем моря. Ведуть напівводний спосіб життя. Це малорухливі амфібії. Живляться дрібними гризунами, жабами, безхребетними. При небезпеці широко відкривають рота та видають пронизливий крик.

Це яйцекладні земноводні. Самиця за й раз відкладає до 1000—2000 ікринок.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкають у Болівії, Парагваї та Аргентині.

Види[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Біологія: Комплексний довідник. /Р. В. Шаламов, Ю. В. Дмитрієв, В. І. Подгорний. — Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. — 624 с.