Юань Женьміньбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юань)
Перейти до: навігація, пошук
Юань КНР
元 (人民币)
Chine Yuan.jpg

Банкноти Юань
Держава(и) КНР КНР
Банкноти 1¥, 5¥, 10¥, 20¥, 50¥, 100¥
Монети 0.1¥, 0.5¥, 1¥
Символ ¥
Літерний код CNY
Цифровий код 156
Центральний банк Народний банк Китаю
Веб-сайт pbc.gov.cn
Валютні курси
Валютні курси формуються автоматично на основі інформації Національного банку України, Міжнародного валютного фонду та Європейського центрального банку
100 USD 651.19 CNY (01.01.2016)
100 EUR 707.23 CNY (01.01.2016)
100 UAH 27.1 CNY (01.01.2016)

Юань Женьміньбі (в міжнародному контексті часто Китайський Юань або просто Юань, кит. , формальний запис трад. 圓, спрощ. 圆, піньїнь yuan) — офіційна валюта Китайської Народної Республіки. Емісійний інститут — Народний банк Китаю.

У китайській мові «юанем» називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США — це мей юань (美元). Але в міжнародному контексті це слово позначає юань КНР — або, рідше, одну з інших валют китайськомовних держав (регіонів) — тайванський долар, гонконгський долар і аоминська патака.

Юань КНР — базова одиниця китайської грошової системи женьміньбі (кит. 人民币, «народні гроші» — в латинському написанні renminbi (RMB)). Міжнародне позначення валюти за ISO 4217 — CNY. Символ: ¥. Один юань ділиться на 10 цзяо (角)[1], які, у свою чергу, діляться на 10 фенів (分). Наприклад, сума в 3,14 юаня вимовляється як 3 юань 1 цзяо 4 фені (三元一角四分). Слова цзяо і фень також позначають десяткові приставки 10-1 і 10-2 відповідно. У повсякденній мові при позначенні ціни замість слова «юань» також уживається куай (块), а замість «цзяо» — мао (毛).

Станом на 2014 рік, Юань КНР посідав п'яте місце у світі за кількістю розрахунків у системі SWIFT.[2] В листопаді 2015 року, Міжнародний валютний фонд додав китайський юань у свій список резервних валют (SDR). Рішення набуде законної сили 1 жовтня 2016 року.[3]

Етимологія[ред.ред. код]

Слово юань буквально означає «круглий об'єкт» або «кругла монета». Так називалися круглі срібні монети династії Цін.

Так само, як і для позначення чисел, існують дві форми символу юаня — звичайний запис () і складніший формальний запис ( або ), використовуваний у фінансових документах для запобігання підробкам і помилкам. Останнім часом в КНР також використовується символ Ұ (Y з однією горизонтальною рискою). У Гонконзі та Макао зазвичай використовується символ долара ($).

Назви валют Японії (ієна, yen) і Корєї (вона, won) походять від слова юань і раніше використовували той же символ ?. У Японії він спростився до , а в Кореї (як в КНДР, так і в Південній Кореї) в наш час[Коли?] повсюдно використовується запис за допомогою хангиль: .

Історична довідка[ред.ред. код]

Мідне кліше для друку китайських банкнот і відтиснена банкнота. XII сторіччя
Човноподібний срібний ямб XIX ст.

До початку XX сторіччя основною грошовою одиницею в Китаї був срібний Лян (таель англ. tael), рівний 10 мао і 100 феням. Для крупніших платежів існували також срібні злитки-ямби (yuanbao) вагою до 50 лян. У сільській місцевості ходіння мали стародавні мідні монети — цяні, або кеши. Широке розповсюдження мали банкноти і монети різних іноземних держав.

Юані почали випускатися у вигляді срібних монет в 1835 році. Проте лян залишався в обігу як грошова одиниця. У лянах обчислювалися митні збори (до 1930 року) і податки (до 1933).

6 квітня 1933 року був виданий закон про уніфікацію грошової системи, але фактично він не привів до встановлення єдиної валюти. Як і раніше широке розповсюдження мали гроші різних іноземних держав і місцеві гроші — маньчжурські юані (гобі) в Північно-східному Китаї, санги в Тибеті, синьцзянські юані і юані Внутрішньої Монголії відповідно в Синьцзяні і внутренній Монголії, місцеві паперові гроші у ряді інших провінцій. У Центральному і Східному Китаї з 1938 по 1943 рік в обігу знаходилися японські військові ієни.

До 1935 року в Китаї фактично діяв срібний стандарт. Курс китайської валюти коливався залежно від світової ціни срібла. З 15 жовтня 1934 року курс юаня відійшов від вартості срібла на світовому ринку у зв'язку з встановленням мита на срібло, що вивозиться з Китаю.

У 1935 була проведена грошова реформа, срібні юані були вилучені і замінені паперовими — «фабі». Було оголошено про відмову від срібного стандарту і перехід до валюти на базі золота, але без фіксованого золотого змісту юаня. Надмірна паперово-грошова емісія привела до інфляції юаня. Якщо в 1935 році курс юаня до долара США становив 3,36 юаня за 1 долар, то в серпні 1946 року — 3350 юанів за долар.

Народні гроші[ред.ред. код]

Після грошової реформи 1948 золотий зміст юаня був встановлений в 0,22217 г чистого золота і випущені нові паперові гроші — «золоті юані», на яких обмінювалися «фабі» (3 млн фабі на 1 «золотий юань»). Офіційний курс до долара США був встановлений в 4 «золотих юаня» за долар, проте вже 12 грудня 1948 він був девальвований до двадцяти за долар.

У міру возз'єднання районів, звільнених комуністичною Народно-визвольною армією Китаю, відбувалося злиття місцевих банків. 1 грудня 1948 був створений Народний банк Китаю. З обороту вилучалися всі місцеві гроші, випущені в різних звільнених районах, і замінювалися банкнотами Народного банку Китаю — женьміньбі (юань).

Після утворення КНР грошовий обіг був поставлений під строгий нагляд держави на всій території країни. Для кожного району встановлювався обмінний курс місцевих грошей на юані з урахуванням їх купівельної спроможності і соціального положення їх утримувачів. Обмін в основному завершився до початку 1952 (у Тибеті — в 1959).

З 1 березня по 30 квітня 1955 проводився обмін старих грошей на нових за співвідношенням 10000: 1.

У червні 1969 було офіційно оголошено латинське найменування китайських грошей — «женьміньбі» (Renminbi — «народні гроші»), одиницею яких є юань.

До 1974 курс юаня до іноземних валют встановлювався переважно через фунт стерлінгів, а також гонконгський долар. З серпня 1974 була введена щоденне котирування юаня до долара США і інших валют на базі валютного кошика.

Курс і купівельна спроможність[ред.ред. код]

З 1994 китайська влада законсервувала курс юаня на рівні $1/8,28 юаня. Останнім часом, проте, Китай знаходився під наростаючим тиском з боку країн ЄС, Японії і особливо США, що наполягали на лібералізації курсу юаня. На їх думку, курс юаня занижений і в результаті китайські товари отримують додаткову конкурентну перевагу. Негативне сальдо США в торгівлі з Китаєм склало $162 млрд в 2004, а в I кварталі 2005 збільшилося ще на 40 % по відношенню до аналогічного торішнього періоду.

21 липня 2005 Китай відмовився від прив'язки юаня до долара і підняв курс національної валюти на 2 %. Курс юаня тепер визначатиметься виходячи з його відношення до кошика з декількох валют.

На думку китайських експертів, прив'язка до корзини валют зробить курс юаня чуйнішим до світової економічної кон'юнктури, але при цьому не створить загрози стійкості фінансової системи країни.

За оцінкою Світового банку, в 2003 році купівельна спроможність юаня становила приблизно $1/1,8 юаня.

У серпні 2015 року, Центробанк Китаю протягом трьох днів поспіль (11-13 серпня) знизив курс юаня відносно долара США на 1,9, 1,6 та 1,11 відсотків відповідно, що є мінімумом більш, ніж за 20 років. Це сталося після виходу новин про сповільнення економічного зростання Китаю. Влада сподівається, що це має додатково розігріти економіку КНР.[4]

Графіки валютних курсів китайського юаня по відношенню до долара США та євро


Поточний обмінний курс CNY
На Google Finance: AUD CAD CHF EUR GBP JPY UAH USD
На Yahoo! Finance: AUD CAD CHF EUR GBP JPY UAH USD
На XE: AUD CAD CHF EUR GBP JPY UAH USD
На OANDA: AUD CAD CHF EUR GBP JPY UAH USD
На fxtop.com: AUD CAD CHF EUR GBP JPY UAH USD

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]