Вільгельм III (герцог Аквітанії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ґійом III Аквітанський)
Перейти до: навігація, пошук
Вільгельм III
Народився 915(0915)
Пуатьє
Помер 3 квітня 963
Сен-Мексан-л'Еколь
Титул герцог Аквітанії
Термін 962—963 роки
Попередник Гуго II
Наступник Вільгельм IV
Конфесія католицтво
Батько Ебль I
Мати Еміленна
Рід Рамнульфідів
Дружина Адель
Діти 1 син і 1 донька

Вільгельм III Патлатий (*Guillaume Tête d'Étoupe, 915  —3 квітня 963) — герцог Аквітанії у 962963 роках, граф Пуатьє у 935—963 роках (як Вільгельм I), граф Оверні у 950—963 роках (як Вільгельм V).

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду Рамнульфідів. Син Ебля I, герцога Аквітанії, та Еміленни. Народився у 915 році у м. Пуатьє. Про освіту та молоді роки нічого невідомо. У 935 році після смерті батька успадкував графство Пуатьє. Близько 934 року пошлюбив родичку Ролло, герцога Нормандії.

У 936 році після смерті Раймунда Понса, герцога Аквітанії, висунув свої права на це володіння. Проте його вимоги не були підтверджено королем Людовиком IV. Водночас створив два віконства для захисту кордонів: Шательро — на межі з Турень та Боссе — на межі з Беррі.

Тоді ж уклав союз з Гуго Великим, графом Парижу. Завдяки останньому намагався відняти герцогство Аквітанське у Раймунда II. Потім перейшов на бік короля. Найближчим радником Вільгельма стає Ебль, єпископ ліможу (зібрав велику бібліотеку в Пуатьє). За підтримку Людовика IV у війні з Гуго Капетом та Оттоном I, імператором Священної Римської імперії, Вільгельм 942 року отримав аббатство Святого Іларія в Пуату.

927 року бився з бретонцями за графство Нант, проте марно. Згодом вимушен був поступитися цими землями Алену II, герцогу Бретані.

945 року Людовик IV потрапив у полон, проте Вільгельм зберігав йому вірність. Боротьба з Гуго Паризьким і королем тривала до 950 року, коли Гуго отримав герцогство Аквітанське. Того ж року стає графом Оверні.

Вільгельм Патлатий виступив проти зазіхань Гуго Великого. Протягом 950—955 років тривала боротьба за Аквітанією між Вільгельмом, графом Пуатьє, Раймундом II та Гуго Великим. Лише 954 року після підтримки новим королем Лотарем вдалося переламити ситуацію на користь Гуго Паризького. 955 року Вільгельм зазнав поразки у битві при Пуатьє й вимушен був поступитися правами на аквітанське герцогство Гуго. При цьому підтверджено володіння Вільгельмом графством оверні, до якого додано графство Лімузен.

956 року після смерті Гуго Великого Вільгельм III знову захопив Аквітанію. При цьому стикнувся з претензіями Раймунда II, колишнього герцога Аквітанії. Нащадком Гуго Великого — Гуго Капет також не визнав захоплень Вільгельма Патлатого. Втім останній зумів практично повністю взяти під контроль Аквітанію. Деякий час (протягом 959—960 років) королівська канцелярія використовувала титулатуру граф і герцог Аквітанії, звертаючись до Вільгельма III.

У 962 році Вільгельм нарешті отримав повне визнання себе герцогом Аквітанії. Проте вже 963 року помер у містечку Сен-Мексан-л'Еколь. Владу успадкував його син Вільгельм.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Адель Нормандська

Діти:

  • Вільгельм (935—993), герцог Аквітанії у 963- роках
  • Аделаїда (942/952-1004), дружина Гуго I, короля Франції

Джерела[ред.ред. код]

  • Louis Alphen, Francia: Gli ultimi Carolingi e l'ascesa di Ugo Capeto (888—987), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979, pp. 636—661