23 × 152 мм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набій калібру 23х152 мм
Тип набою: малокалиберні автоматичні гармати
Країна-виробник: СРСР СРСР
Історія виробництва:
Виробник: 1941
Характеристики
Маса кулі, г: 188
Початкова швидкість кулі, м/с: 980 м/с
Енергія кулі, Дж: 90 кДж[1]
23 мм бронебійно-запалювальний-трасуючий (з елементом кріплення на стрічку) та осколково-запалювальний набої

23×152 мм — унітарний набій для артилерійських систем.

Історія[ред. | ред. код]

Снаряд був розроблений в СРСР на початку 1941 року і спочатку використовувався в авіаційній гарматі ВЯ, яка встановлюється на штурмовики Іл-2. Після закінчення Другої світової війни надходив на озброєння армій соціалістичних держав (разом зі зброєю радянського виробництва).

Використовувався у вкладних стволиках для практичної стрільби з гармат танків і САУ.

Після війни на базі патрона ВЯ створений патрон для зенітних автоматів 2А7 («Шилка») і 2А14 (ЗУ-23-2).

Варіанти[ред. | ред. код]

  • бронебійний запалювальний трасуючий (БЗТ)
  • осколковий запалювальний (ОЗ)
  • осколковий запалювальний трасуючий (ОЗТ).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Automatic cannon ammunition 20-57mm calibers, applications and projectile developments. Архів оригіналу за 20 жовтень 2016. Процитовано 2 березень 2016. 

Література[ред. | ред. код]

  • Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Минск : Харвест, 2000. — 1156 с. — ISBN 985-433-703-0.
  • Широкорад А. Б. История авиационного вооружения. — Минск : Харвест, 1999. — 560 с. — ISBN 985-433-695-6.