25-й кадр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

25-й кадр — зображення або ж текстове повідомлення, що подається через засоби масової інформації з метою досягти цілі через задіяння підсвідомості. Більшістю вчених 25 кадр вважається фікцією, а сам автор публічно зізнався в підробці результатів[1][2][3].

Походження[ред.ред. код]

Наприкінці 1950-х років Джеймс Вайкері (James M. Vicary) заявив, що провів дослідження в кінотеатрі міста Форт Лі Нью-Джерсі (США). Під час демонстрації фільму «Пікнік» він проектував на екран такі слова: «Пийте кока-колу» та «Їжте попкорн». Ті вислови показували лише на якусь частку секунди — цей час був замалим, щоб залишити слід у свідомості. Проте, як повідомляв Вайкері, у результаті збільшився попит на кока-колу та попкорн. Після цієї заяви поширилась думка про те, що рекламодавці можуть стимулювати людей купувати їхні товари, показуючи на екрані «невидимі» заклики. Урядовці, вчені, рекламодавці одразу ж почали вимагати від Вайкері повторної демонстрації експерименту. Тож він організував ще кілька сеансів, але жоден з них не дав очікуваного ефекту. Коли у 1958 році Фонд дослідження реклами забажав від Д. Вайкері офіційного представлення своїх експериментальних даних і технологій проведення, новатор відмовився від свого експерименту, хоча повідомив, що його дослідження тривали більше, ніж шість тижнів і його «піддослідними кроликами» стали тисячі глядачів. І ось студент-психолог С.Роджерс із Нью-Йорка вирішив написати реферат по дослідженнях Вайкері, зібрався і поїхав в Форт Лі. Проте тут він дізнався, що місцевий кінотеатр зовсім невеличкий і ніяк не зміг би прийняти за 6 тижнів таку кількість людей, про яку говорив експериментатор. Та й директор кінотеатру вперше чув про ці дослідження. Тож почали проводити десятки схожих досліджень, щоб переконатись, чи існує ефект 25-го кадру насправді. Проте нічого особливого не траплялось. Вчені дійшли висновку, що цього досліду просто не було. Рекламодавці стали жертвами шахрайства.

Але подія вже поширилась усюди і в законодавстві практично кожного штату США почали приймати закони проти використання на радіо, телебаченні будь-яких способів підсвідомого впливу. Таким чином 25 кадр було заборонено ще до того, як точно встановили чи насправді діє він на людей, чи ні. Після сотні прийнятих законів ажіотаж навколо цього феномену стих і його вплив забули на довгі роки.

Парадокс[ред.ред. код]

У 2008 році голландські вчені провели[Джерело?] експеримент. Метою було змусити «піддослідних», коли їх мучитиме спрага, купити холодний чай «Lipton Ice Tea». Вони зібрали 61 добровольця і половині з них роздали дуже солоні льодяники і попросили підрахувати скільки разів у спалахуючих Bs (бакалаврський рівень) буква b буде маленька. Перед тим, як показати букву s на 23 мілісекунді з’явився надпис «Ice Lipton». Після того, кожного з них перепитали, який напій вони б обрали, якби їм захотілось пити: Spa Rood чи Lipton Ice. Після експерименту 80% спраглих пішли в магазин і вибрали Lipton Ice. Тобто 25 кадр подіяв[Джерело?], але тільки якщо людина справді потребує той чи інший продукт.

Втім, у багатьох країнах заборонено застосування реклами, що якимось чином могла б діяти на підсвідомість, в тому числі і Україні[Джерело?].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Миф о 25-м кадре. Российская глава
  2. Boese, Alex (2002). The Museum of Hoaxes: A Collection of Pranks, Stunts, Deceptions, and Other Wonderful Stories Contrived for the Public from the Middle Ages to the New Millennium, E. P. Dutton, ISBN 0-525-94678-0. pages. 137-38.
  3. The Committee for Skeptical Inquiry: The Cargo-Cult Science of Subliminal Persuasion by Anthony R. Pratkanis

Ссилки[ред.ред. код]