Метод інтегральних співвідношень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:08, 12 листопада 2012, створена DixonDBot (обговорення | внесок) (Зняття категоризації шаблоном "МГЕ"; косметичні зміни)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Метод інтегральних співвідношень (рос. метод интегральных соотношений; англ. method of integral relations; нім. Methode f der Integralbeziehungen) – метод розв’язування задач неусталеної фільтрації пружної рідини, за яким розподіл тиску в збуреній зоні пласта задається у вигляді багаточлена за степенями просторової координати з коефіцієнтами, які залежать від часу. Як часткові випадки із методу інтегральних співвідношень одержують розв’язки, які відповідають методам послідовної зміни стаціонарних станів і методу Пірвердяна.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]