Виклинювання пласта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:19, 12 листопада 2012, створена DixonDBot (обговорення | внесок) (Зняття категоризації шаблоном "МГЕ"; косметичні зміни)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Викли́нювання (рос. выклинивание, англ. thinning, wedging out, pinching out, featheringout of layer; нім. Auskeilen n, Auskeilung f) — поступове або різке зменшення потужності пласта чи покладу за простяганням до повного його зникнення.

Причини виклинювання:

  • первинні — стратиграфічні (змив перед відкладенням верхнього пласта),
  • вторинні — тектонічні (розтяг, витискання тощо).

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]